Професійно-прикладна фізична підготовка як соціально-економічна проблема

виховання професійно важливих для даної діяльності психічних якостей (вольові, оперативне мислення, якості уваги, емоційна стійкість, швидкість сприйняття);

формування і вдосконалення професійно-прикладних умінь і навичок пов'язаних із особливими зовнішніми умовами майбутньої професійної діяльності;

підвищення професійної стійкості організму до дії несприятливих

чинників професійної діяльності (гіподинамія; висока і низька температура, перепади температури навколишнього середовища; перебування на великій висоті; дія токсичних речовин; дія різного роду випромінювання);

набуття спеціальних знань для успішного засвоєння практичного розділу ППФП і застосування набутих умінь, навичок та якостей у професійній діяльності.

Перераховані завдання конкретизуються, враховуючи особливості певної професії.

Визнання важливості і необхідності ППФП у системі спеціальної х: віти накладає велику відповідальність на теоретиків і практиків фізичного виховання за якість пошуків, ефективного розв'язання багатогранних проблем ППФП та трактування окремих її положень. За останні 5-10 років на методичних конференціях різного рівня, у періодичній пресі, у дисертаційних роботах, спеціальних посібниках, методичних рекомендаціях обговорюються різноманітні аспекти ППФП. Хоча розквіт даної проблематики приходиться на 70-80 роки 20-го століття. Останнім часом уїло науковців звертають увагу на проблеми ППФП. Це відбувається тому, і:? раніше все було в руках держави і держава турбувалася про відтворення продуктивного потенціалу. Дрібні підприємці не займаються підготовкою фахівців і не замовляють досліджень за даним напрямком. Тому цю справу повинна взяти на себе освіта, враховуючи ринки праці і забезпечуючи конкурентну спроможність своїх випускників. Дана тенденція буде зберігатись і розвиватись у подальшому, якщо не відбудеться втручання держави або не зміниться свідомість підприємців, розуміння ними вигоди у кваліфікованому, здоровому, підготовленому фахівці .

Від працівників цієї галузі вимагається вміння дозувати невеликі силові напруження при користуванні різноманітними ручними органами управління. Наприклад, при роботі з міні-ЕОМ, дисплейною технікою, осцилографом, кількість рухів, які виконуються фахівцем за зміну на пульті управління, нерідко досягає декількох тисяч. Тому якщо фахівець не відчуває і не може строго дозувати невеликі силові напруження, то він тратить більше енергії, швидко перевтомлюється і перенапружує нервово-м'язовий апарат, нерідко призводить до різноманітних захворювань м'язів і периферичної нервової системи.

Робота працівників, пов'язаних із радіотехнікою, характеризується гіподинамією, тривалим перебуванням у вимушеній позі, сидячи, рідше стоячи (при монтажі, наладці). Таке обмеження рухової активності погіршує професійну працездатність, призводить до великої кількості помилок, акумулює негативний вплив на життєво важливі функції і системи організму. При робочій позі сидячи затрати енергії на 5-10% перевищують рівень обміну, стоячи - на 10-25%. При вимушеній незручній позі затрати енергії на 40-50% перевищують рівень основного обміну.

Спеціальні дослідження показали, що продуктивність розумової діяльності в умовах гіподинамії знижується майже у два рази вже на другий день, різко погіршується також концентрація уваги, збільшується час на виконання розумових операцій. Перебування людини протягом чотирьох годин у вимушеній малорухомій позі веде до значного погіршення функціонального стану організму. Найбільше страждає центральна нервова і серцево-судинна системи, знижується витривалість до статичних зусиль, погіршуються показники вищої нервової діяльності, погіршується сприйняття часу та низка інших психофізіологічних показників, що характеризують професійну працездатність.

Під час виконання точних рухів у процесі професійної діяльності і збірка приладів із дрібних деталей, креслення, писання тощо) необхідна концентрація уваги і стійке положення тулуба, що забезпечується сидячим положенням працівника.

Рекомендуємо почитати:

Теоретико-методологічні основи викладання літератури у школі
Літературна освіта школярів передбачає не тільки залучення їх до читання різноманітних творів, активізацію читацької діяльності, а й проникнення у природу художнього твору, розуміння особли ...

Етапи та вправи для навчання граматики у школі
Етапи формування активного граматичного мінімуму 1. Ознайомлення учнів з новою граматичною структурою (ГС) 1. Демонстрація вчителем нової ГС в ситуації – пояснення функції нової ГС 2. Перев ...

Мовна готовність дитини до школи
Готовність або неготовність дитини до початку шкільного навчання визначається рівнем його мовного розвитку. Це пов'язано з тим, що саме за допомогою мови, усної і письмової, йому належить з ...