Професійно-прикладна фізична підготовка як соціально-економічна проблема

виховання професійно важливих для даної діяльності психічних якостей (вольові, оперативне мислення, якості уваги, емоційна стійкість, швидкість сприйняття);

формування і вдосконалення професійно-прикладних умінь і навичок пов'язаних із особливими зовнішніми умовами майбутньої професійної діяльності;

підвищення професійної стійкості організму до дії несприятливих

чинників професійної діяльності (гіподинамія; висока і низька температура, перепади температури навколишнього середовища; перебування на великій висоті; дія токсичних речовин; дія різного роду випромінювання);

набуття спеціальних знань для успішного засвоєння практичного розділу ППФП і застосування набутих умінь, навичок та якостей у професійній діяльності.

Перераховані завдання конкретизуються, враховуючи особливості певної професії.

Визнання важливості і необхідності ППФП у системі спеціальної х: віти накладає велику відповідальність на теоретиків і практиків фізичного виховання за якість пошуків, ефективного розв'язання багатогранних проблем ППФП та трактування окремих її положень. За останні 5-10 років на методичних конференціях різного рівня, у періодичній пресі, у дисертаційних роботах, спеціальних посібниках, методичних рекомендаціях обговорюються різноманітні аспекти ППФП. Хоча розквіт даної проблематики приходиться на 70-80 роки 20-го століття. Останнім часом уїло науковців звертають увагу на проблеми ППФП. Це відбувається тому, і:? раніше все було в руках держави і держава турбувалася про відтворення продуктивного потенціалу. Дрібні підприємці не займаються підготовкою фахівців і не замовляють досліджень за даним напрямком. Тому цю справу повинна взяти на себе освіта, враховуючи ринки праці і забезпечуючи конкурентну спроможність своїх випускників. Дана тенденція буде зберігатись і розвиватись у подальшому, якщо не відбудеться втручання держави або не зміниться свідомість підприємців, розуміння ними вигоди у кваліфікованому, здоровому, підготовленому фахівці .

Від працівників цієї галузі вимагається вміння дозувати невеликі силові напруження при користуванні різноманітними ручними органами управління. Наприклад, при роботі з міні-ЕОМ, дисплейною технікою, осцилографом, кількість рухів, які виконуються фахівцем за зміну на пульті управління, нерідко досягає декількох тисяч. Тому якщо фахівець не відчуває і не може строго дозувати невеликі силові напруження, то він тратить більше енергії, швидко перевтомлюється і перенапружує нервово-м'язовий апарат, нерідко призводить до різноманітних захворювань м'язів і периферичної нервової системи.

Робота працівників, пов'язаних із радіотехнікою, характеризується гіподинамією, тривалим перебуванням у вимушеній позі, сидячи, рідше стоячи (при монтажі, наладці). Таке обмеження рухової активності погіршує професійну працездатність, призводить до великої кількості помилок, акумулює негативний вплив на життєво важливі функції і системи організму. При робочій позі сидячи затрати енергії на 5-10% перевищують рівень обміну, стоячи - на 10-25%. При вимушеній незручній позі затрати енергії на 40-50% перевищують рівень основного обміну.

Спеціальні дослідження показали, що продуктивність розумової діяльності в умовах гіподинамії знижується майже у два рази вже на другий день, різко погіршується також концентрація уваги, збільшується час на виконання розумових операцій. Перебування людини протягом чотирьох годин у вимушеній малорухомій позі веде до значного погіршення функціонального стану організму. Найбільше страждає центральна нервова і серцево-судинна системи, знижується витривалість до статичних зусиль, погіршуються показники вищої нервової діяльності, погіршується сприйняття часу та низка інших психофізіологічних показників, що характеризують професійну працездатність.

Під час виконання точних рухів у процесі професійної діяльності і збірка приладів із дрібних деталей, креслення, писання тощо) необхідна концентрація уваги і стійке положення тулуба, що забезпечується сидячим положенням працівника.

Рекомендуємо почитати:

Визначення кваліфікаційних вимог з дисципліни «Ветеринарна медицина»
Мета дисципліни «Ветеринарна медицина» ‑ формування у студентів ґрунтовних знань про ветеринарну справу. Кваліфікаційні вимоги. Для вирішення професійних задач спеціаліст повинен бути ...

Структура дидактичної гри
Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, ...

Напрями та форми розумового виховання обдарованих дітей
Гостра практична потреба в методах відбору обдарованих дітей для навчання в спеціалізованих школах з високим розумовим розвитком дитини, або з поглибленим вивченням певного навчального чи т ...