Вивчення дієслова як частини мови, її форми і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподіляється за класами.
Під час вивчення теми “Дієслово” слід:
сформувати в учнів початкове уявлення про дієслово як частину мови;
розвинути уміння свідомо вживати дієслова в активному і пасивному мовленні;
виробити навички правопису особових закінчень найбільш уживаних дієслів 1 і 2 дієвідмін.
Усі ці завдання розв’язуються одночасно. Формуючи в учнів загальне поняття про дієслово, учитель показує дітям, що:
дієслово – це слова, що називають дію;
дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і т.д
У процесі застосування числа дієслів учні усвідомлюють, що:
дієслово змінюється за числами;
дієслова мають два числа – однину і множину;
у реченні дієслово – присудок стоїть у тому ж числі, в якому й підмет – іменник (займенник).
Підготовча робота до сприйняття учнями поняття “число дієслів” починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питання що робити?, а в іншому - що робить?
Формуючи поняття роду дієслів, досягається розуміння учнями того, що: форми мають тільки дієслова минулого часу однини; рід дієслів залежить від роду пов’язаних з ними іменників (займенників).
Опрацьовуючи часові форми дієслова, учні з’ясовують, що:
дієслова змінюються за часами;
дієслова мають три часи: теперішній, минулий, майбутній;
дієслова теперішнього часу називають дію, яка відбувається тоді, коли про неї говорять;
дієслова минулого часу називають дію, яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять;
дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбувається після того як про неї сказали.
Свідоме застосування учнями часових форм готує грунт для наступного вивчення особових закінчень дієслів.
Внаслідок ознайомлення з дієвідмінювання учні повинні знати, що:
дієслова теперішнього і минулого часу змінюються за особами і числами;
дієслова мають 1-у, 2-гу, 3-тю особу однини і множини;
існують два типи дієвідмін – І і ІІ;
до І дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини мають закінчення – уть (ють), що і визначає написання букв е, є в особових закінченнях;
до ІІ дієвідміни належать дієслова, які в ІІІ особі множини мають закінчення ать (ять), що й визначає написання букв и, і в особових закінченнях.
Після того як учні оволоділи навичками визначення особи дієслова за закінченням, їх слід підвести до розуміння закономірності, яка лежить в основі поділу дієслів на дієвідміни. Для цього вчитель використовує таблицю змінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу за особами, звертає увагу школярів на особові закінчення і повідомляє, що дієслова поділяються в залежності від особових закінчень на дві дієвідміни [Додаток 10].
Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає усвідомлення учнями того, що ця форма не має часу, числа, особи і роду.
Вивчення теми “Дієслова” дає великі можливості для одночасної роботи над розвитком усного і писемного мовлення учнів.
Рекомендуємо почитати:
Структура тестових завдань
Тестова ситуація може подаватись вербальними (текст) і невербальними, наочними (малюнки, схема, таблиця) засобами. Очікувана відповідь тестованого може бути вербальною або невербальною (з в ...
Психологічний клімат на уроці іноземної мови
Успіх навчальної діяльності учнів у вивченні іноземної мови значною мірою залежить від психологічного клімату на уроці. Це перш за все атмосфера спокійної врівноваженості, взаємного довір'я ...
Рекомендації для організації диференційованого
навчання студентів з метою формування у них індивідуальних стилів педагогічної
діяльності
Існують психологічні умови формування ефективних індивідуальних стилів педагогічної діяльності майбутніх педагогів: а) усвідомлення стильових особливостей власної професійно-педагогічної ді ...
У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>