Технологія інтеракцій

Нова педагогіка » Інтерактивні методи навчання » Технологія інтеракцій

Сторінка 1

Технологія проблемної лекції

Лекція (від лат. - читання) - один з розповсюджених академічних методів організації навчання. Розрізняють вступні, оглядові, узагальнюючі та "поточні". Класифікація лекцій обумовлюється їх дидактичною метою.

Лекція вважається активним методом організації навчання, по скільки слухачі під час її слухають, сприймають, усвідомлюють інформацію, виділяють у ній суттєве, складають конспект тощо. Однак використання пояснювально-ілюстративного методу навчання, викладу інформації у вигляді "готівки", монологічність педагога, який розповідає, пояснює, наводить приклади, демонструє наочність, робить висновки, - не дозволяє віднести лекцію до інтерактивних методів, а також - до проблемних.

У класичному вигляді академічна лекція використовується у системі вищої та післядипломної освіти. Проте її відсоток з-поміж навчальних занять у інших формах поступово зменшується (25 - 40 відсотків). Особливо це стосується вищих навчальних закладів у розвинутих країнах Європи та в Америці. Так, студенти університетів Великобританії схиляються до тих навчальних планів, у яких 70 - 75 % часу виділено для проведення тьюторських занять, співбесід, семінарів, практикумів, для самоосвітньої та дослідницької роботи. Шкільна лекція вирізняється від академічної тривалістю, підвищеним контролем та корекцією діяльності учнів з боку вчителя, організацією повторення основних положень тощо.

Академічна та шкільна лекція потребує осучаснення, удосконалення її достатньо "консервативної"" структури та методики. Відтак лекція має набути ознак проблемної, інтерактивної. Це стане можливим в разі включення до її структури проблемної дискусії, діалогу, евристичної бесіди, елементів мозкового штурму, постановки контрольних питань, обговорення проблем для самостійного дослідження, організації подальших семінарів, практикумів.

Орієнтовна структура лекції з елементами інтеракції:

1. Оголошення теми лекції як актуальної наукової проблеми.

2. Мета як намагання розкрити тему, здійснити пошук шляхів розв'язання проблеми.

3. План як послідовність кроків розв'язання проблеми. Проблемність та привабливість пунктів плану.

4. Список літератури - як джерел, у яких певним чином розглядається означена проблема. Короткий аналіз наукових підходів до розв'язання проблеми як діалог ідей.

5. Ознайомлення з тезаурусом.

6. Евристична бесіда.

7. Створення проблемної ситуації. Полеміка.

8. Виклад основних тез. їх фіксація. Виділення головного.

9. Обговорення. Інтерв'ювання.

10.Загальний висновок. Рефлексія.

Оцінка якості лекції

І. Зміст лекції:

- науковість;

- новизна та інформативність матеріалу;

- зв’язок з практикою;

- логічність;

- проблемність;

- діалогічність підходів до розв'язання проблеми;

- внутрішньо предметні та між предметні зв'язки.

II. Методика:

1. Відповідність структури навчальній, розвивальній та виховній меті.

2. Логічність побудови лекції. Оптимальність композиції з точки зору розкриття головної тези та конструктивних питань, що її реалізують.

3.Доцільне, правильне та вичерпне застосування перцептивних, логічних та проблемно-діалогічних методів навчання та адекватних їм форм взаємодії та спілкування.

4.Активізація мислення: проблемність, діалогічність наукових підходів до розв'язання проблеми, аналіз, порівняння, пошук аналогій, викликання асоціацій, екстраполяція, обмін думками, полеміка, бесіда тощо.

5. Доказовість, аргументованість висловлювань.

6. Виділення головних думок.

7 Використання прийомів закріплення (повторення, питання для перевірки, підведення підсумків після кожного етапу лекції та наприкінці).

8. Раціональне використання дошки, наочних посібників (таблиць, структурно-логічних схем, малюнків тощо), ТЗН.

III. Керівництво роботою учнів:

1.Темп лекцій для запису (змінення темпу, паузування, інтонаційне виділення головного).

2.Використання прийомів підтримки уваги (риторичні питання, гумор, екскурси у суміжні галузі, зауваження, ремарки тощо).

3.Оптимальний стиль спілкування (свобода спілкування, можливість задавати питання, дискутування, обговорення, висловлювання власних думок).

4.Активізація мислення: проблемність, діалогічність наукових підходів до розв'язання проблеми, аналіз, порівняння, пошук аналогій, викликання асоціацій, екстраполяція, обмін думками, полеміка, бесіда тощо).

IV. Лекторські дані педагога:

- компетентність (знання предмету);

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Характеристика мінеральної сировини хімічного виробництва
Будь-яке хімічне виробництво починається із сировини (схема 1), що за походженням може бути як мінеральною, рослинною так і тваринною. У хімічній промисловості найчастіше використовується м ...

Методика формування вмінь редагувати писемне мовлення
Уміння створювати текст у писемному мовленні є заключним етапом у багатоплановій роботі з розвитку мовлення. Одним із важливих завдань цієї роботи є формування вмінь здійснювати мовленнєвий ...

Історико-педагогічний аналіз проблеми співпраці школи та сім'ї
Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що проблема співпраці школи та сім'ї не є новою і вивчається уже впродовж тривалого часу видатними педагогами та вчителями-практиками. Як пок ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net