Психолого-педагогічні умови розвитку продуктивного мислення школярів

Нова педагогіка » Розвиток продуктивного мислення в учнів на уроках креслення » Психолого-педагогічні умови розвитку продуктивного мислення школярів

Сторінка 1

Відповідно до вимог, які ставляться перед сучасною школою, навчання в ній повинно орієнтуватися на розвиток продуктивного мислення, що забезпечує можливість самостійно здобувати нові знання, застосовувати їх у різноманітних умовах навколишньої дійсності.

Ми беремося стверджувати, що подальше вдосконалення навчання не може бути здійсненим при орієнтації на один, навіть дуже ефективний, психолого-педагогічний принцип (проблемності, рухові від абстрактного до конкретного та ін.), що неминуче призведе до недооцінки інших. Необхідна реалізація системи принципів, ланки якої визначаються специфікою самого продуктивного мислення, особливостями його генетичного розвитку в школярів.

Принцип спрямованості на відкриття нових знань є основним принципом розвиваючого навчання.

Проблемним називається таке навчання, при якому засвоєння знань і початковий етап формування інтелектуальних навичок відбуваються в процесі самостійного вирішення задач-проблем.

Задачі, вирішення яких передбачає хоча і керований учителем, але самостійний пошук невідомих школяреві закономірностей, способів дії, правил, є проблемними. Такі задачі збуджують активну розумову діяльність, підтримувану інтересом, а зроблене самими школярами “відкриття” приносить їм емоційне задоволення і набагато міцніше закріплюється в їх пам’яті, ніж знання піднесені в «готовому» вигляді. Активна розумова діяльність призводить до формування нових зв’язків, властивостей особистості, позитивних якостей розуму і тим самим до мікрозрушення в їх розумовому розвитку.

Вибір задач для проблемного навчання залежить від специфіки їх змісту. Матеріал описового характеру, що підлягає засвоєнню не може служити засобом проблемного навчання. Проблемними можуть стати задачі на застосування уже відомих закономірностей у відносно нових умовах, але таких, котрі припускають значну перебудову знайомих способів вирішення, вибір з багатьох можливих варіантів найбільш раціонального способу дії, застосування загальних теоретичних положень, принципів рішень у реальних практичних умовах, що вимагає внесення в них конструктивних змін тощо.

Найбільший ефект у проблемному навчанні дають задачі, що припускають відкриття нових причинно-наслідкових зв’язків, закономірностей, загальних ознак вирішення задач, в основі яких лежать ще не відомі суб’єкту відносини між визначеними компонентами досліджуваних конкретних ситуацій.

Вибір задач-проблем залежить від наявності в школярів вихідного мінімуму знань або можливості за відносно короткий термін ознайомити учнів із необхідними для самостійного вирішення даними. Разом з тим слід пам’ятати, що ці знання повинні служити опорою для пошуку шляхів вирішення, а не наводити, не підказувати цей шлях, інакше задача перестане бути проблемною.

Ступінь складності задачі, визначається числом істотних взаємозв’язків у її умові, числом опосередкувань і перетворень, що призводять до одержання розв’язку. Залежить вона і від рівня самостійності при постановці і вирішенні проблеми. Найменшою самостійність є учнів тоді, коли викладач сам ставить проблему і пропонує напрями для її вирішення, об’єднуючи школярів в окремі ланки, що призводить до одержання розв’язку. Звичайно, так проходить урок проблемного типу на початковому етапі роботи над принципово новим для учнів розділом програми, коли базис для вирішення такого роду проблем у них ще дуже малий. Поставивши проблему, учитель повинен дати школярам самим спробувати її вирішити на основі наявних знань і переконатися, що цих знань для досягнення мети явно бракує, а потім взяти участь в побудові доступних для них способів розв’язку, що призведе до нових знань.

У міру нагромадження вихідних знань, ступінь самостійності пошуків рішення повинна наростати. Вчитель, поставивши проблему, надає школярам можливість самим шукати шлях її вирішення, даючи лише самі загальні вказівки про напрямок пошуку. Далі він тільки ставить проблему й обмежується критикою помилкових ходів думки при спробах школярів знайти правильне рішення. Нарешті, коли в учнів у досліджуваній області нагромадилися необхідні знання і навички, варто надати їм можливість самим побачити в передбачуваних вихідних ситуаціях нову для себе проблему, сформулювати її, і знайти спосіб вирішення, а педагог лише в крайньому випадку, якщо учні зайшли в тупик, надає мінімальну допомогу.

Такі умови визначають проблемність задач. Необхідно зазначити, що задача може не стати для школярів проблемною, якщо при ознайомленні з нею вчителю не вдасться створити в ній «проблемні ситуації» [24]. Проблемна ситуація відбиває суб’єктивне сприйняття задачі, реальну долю кожного школяра (хоча б думкою) у процесі її вирішення. Важливо, щоб учень сам задумався над сформульованою в класі проблемою, сам задавши собі ті ж питання, спробував дати на них відповідь.

Страницы: 1 2 3

Рекомендуємо почитати:

Реалізація принципу свідомості та активності навчання на практиці
Вимоги певних принципів реалізуються через систему правил. Правила – це регулятивні судження, заповіді, закони, що підпорядковують конкретні дії вчителя та учнів і без яких унеможливлюється ...

Розвиток здібностей дошкільника
Найбільш інтенсивно здібності починають розвиватись у дошкільному віці. У поведінці дитини чимдалі зростає доля її власної активності. Дуже яскраво виявляється пристрасне бажання дитини спр ...

В.А. Караковський: біографія та основні роботи
Володимир Абрамович Караковський народився 14 лютого 1932 року в Свердловську (тепер - Єкатеринбург). Мати дитини померла при пологах, і Володю усиновила сім'я інспектора народної освіти Аб ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net