Основні теоретичні підходи до визначення поняття «мислення»

Нова педагогіка » Розвиток продуктивного мислення в учнів на уроках креслення » Основні теоретичні підходи до визначення поняття «мислення»

Сторінка 1

Предметом нашого дослідження є шляхи розвитку продуктивного мислення в школярів під час їх графічної підготовки на уроках креслення.

Хоча поняття «мислення» давно вживається в психологічній літературі, його зміст дискусійний. Звертаючись до аналізу літератури, ми ставили перед собою завдання з’ясувати, як найбільші представники психологічних теорій визначають поняття «продуктивне мислення», як вирішують питання про співвідношення продуктивних і репродуктивних компонентів розумової діяльності. Для закордонної психології типовий однобічний підхід до характеристики мислення: воно виступає як процес тільки репродуктивний, або продуктивний. Представниками першого підходу були ассоціаністи (А. Бэн, Д. Гартли, І. Гербарт, Т. Рибо та ін.). Характеризуючи мислення з ідеалістичних позицій вони зводили його суть до відволікання від несхожих елементів, до об’єднання подібних елементів у комплекси, до їх перекомбінації, у результаті якої не виникає нічого принципово нового.

У даний час репродуктивний підхід знайшов своє відображення в теорії біхевіоризму (А. Вейс, Э. Газри, Ж. Леб, Б. Скіннер, Э. Торндайк і ін.). Ця теорія привернула увагу вчених своєю установкою на розробку точних методів вивчення психіки, на об’єктивність підходу до аналізу психічних явищ, однак сам аналіз біхевіористи здійснювали з позицій механістичного матеріалізму.

Досить чітко це виражено у працях Б. Скіннера. У теоретичному плані він заперечує наявність в людини такого феномену, як мислення, зводить його до обумовленої поведінки, яка пов’язана із закріпленням реакцій, що призводять до успіху, до вироблення системи інтелектуальних навичок, що можуть бути сформовані принципово тим же шляхом, що й навички у тварин. На цих основах ним розроблена система програмованого навчання, яка передбачає виклад матеріалу, настільки розгорнуто і деталізовано, що навіть найслабший учень при роботі з ним майже не допускає помилок, і, отже, у нього не виникають помилкові зв’язки між стимулами і реакціями, виробляються правильні навички на основі позитивного підкріплення.

Прихильниками другого підходу до мислення, як до чисто продуктивного процесу, є представники гештальтпсихології (М. Вертгаймер, В. Келер, К. Коффка й ін.). Продуктивність розглядається ними, як специфічна риса мислення, що відрізняє його від інших психічних процесів. Мислення виникає в проблемній ситуації, що включає в себе невідомі ланки. Перетворення цієї ситуації призводить до такого вирішення, у результаті якого виходить щось нове, чого немає у фонді наявних знань, і не виведене з нього безпосередньо, на основі законів формальної логіки. Істотну роль у вирішенні проблеми відіграє інсайт, як пряме безпосереднє бачення шляху до шуканого способу перетворення ситуації. Гештальтисти в дослідженнях мислення широко використовували завдання, при вирішенні яких виникав конфлікт між наявними знаннями і вимогами завдання, і вони змушені були переборювати бар’єр минулого досвіду, внаслідок чого сам процес пошуків невідомого виступав особливо явно. Завдяки цьому вчені отримали дуже цінний матеріал про особливості розумової діяльності (К. Дункер, Л. Секей).

Однак, надаючи великого значення інсайту, гештальтисти не показали сам механізм його виникнення, не розкрили того, що інсайт підготовлений активною діяльністю самого суб’єкта, його минулим досвідом.

Виділивши як специфіку мислення його продуктивний характер, гештальтисти протиставили його репродуктивним процесам. У їх експериментах минулий досвід, знання, виступили гальмом продуктивного, за своєю природою мислення, хоча під впливом накопичених фактів їм все-таки довелося обмежити категоричність своїх висновків визнати, що знання можуть грати і позитивну роль у розумовій діяльності.

Таке визнання спеціально стосується питання співвідношення мислення і знань. Характеризуючи репродуктивне мислення, автор відзначає, що воно припускає відтворення процесів, які мали місце в минулому, допускає в них деякі незначні видозміни. Він не заперечує ролі минулого досвіду й у продуктивному мисленні, розглядаючи знання як відправну точку для розуміння і матеріал для вирішення проблеми.

Страницы: 1 2 3

Рекомендуємо почитати:

Форми громадянського виховання, шляхи його реалізації
Процес громадянського виховання особистості значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які забезпечують оволодіння системою знань про людину та суспільство, ...

Засоби виправлення інтонування
Залежно від встановлених причин «гудіння» вчитель застосовує ті або інші прийоми виправлення інтонування в нормальній зоні дитячого голосу. Заздалегідь важко сказати, як саме в кожному конк ...

Шляхи удосконалення монологічного мовлення учнів 5-9 класів
У статті узагальнено результати вивчення проблеми формування монологічного мовлення учнів у науковій і навчально-методичній літературі; показано шляхи використання методів навчання українсь ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net