Практичні основи виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи

Нова педагогіка » Формування ціннісного ставлення до природи в учнів старших класів загальноосвітньої школи » Практичні основи виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи

Сторінка 1

Особливої актуальності у сучасному вихованні набули категорії “цінність” та “особистісна цінність”. Філософські джерела характеризують цінність як значення будь-якого явища, вчинку, загалом сущого для життя певної людини, суспільства. Цінності набувають особистісного значення, коли трансформуються у відповідні потреби та інтереси особистості. Особистісні цінності виступають системоутворюючим ядром діяльності і внутрішнього духовного життя людини. Вони залежать від потреб та інтересів людини та детермінують її ціннісне ставлення до природи.

У нашому дослідженні природа розглядається як суспільна та особистісна цінність.

Структуру ціннісного ставлення особистості до природи визначає логічна єдність таких психологічних утворень:

емоційні переживання, зумовлені світом природи;

потреби та інтереси особистості у об’єктах природи;

система особистісних цінностей, спрямованих на збереження природи;

творча активність екологічного спрямування.

Отже, виховання ціннісного ставлення особистості до природи можливе за умови забезпечення позитивних емоційних переживань у світі природи, усвідомлення значення природи у задоволенні особистих потреб, наявності внутрішніх сполук збереження природи, визнання самоцінності об’єктів природи, гуманістичної творчої взаємодії з ними.

У відповідності до результатів аналізу психолого-педагогічних досліджень, зокрема Ш.А. Амонашвілі, Б.Г. Ананьєва, Р. Бернса, Л.С. Виготського, П.І. Підкасистого, В.В. Рибалки та ін., з’ясовано, що для забезпечення ефективності виховного процесу необхідна його особистісна орієнтація, сприяння розвитку особистості, розгортанню її особистого буття та природних потенційних можливостей. Пріоритетами такого виховання мають бути свобода, рівність, гідність, унікальність. Ця тенденція відбивається також на процесі екологічного виховання школярів. Вирішення екологічних проблем вбачається у зближенні людини з природою, формуванні екологічної культури суспільства та особистості, що передбачає відповідні екологічні цінності.

Виховання ціннісного ставлення учнів старшого шкільного віку до природи – найменш досліджене педагогічне явище. Враховуючи психологічні особливості юнацького віку, виховні впливи на старшокласників спрямовуються на вибір поведінки і діяльності, яка не порушує екологічної рівноваги в природі, утвердження життєвих цінностей, що забезпечують виховання ціннісного ставлення особистості до природи.

З метою з’ясування вихованості у старшокласників ціннісного ставлення до природи добиралися традиційні критерії: когнітивний, ціннісний, поведінково-діяльнісний. Спираючись на “Національну доктрину розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті”, де головною метою української освіти означено створення умов для особистісного розвитку кожного громадянина, а також наукові дослідження Р. Бернса, С.Л. Братченка, Л.С. Виготського, В. Корженка, Л.В. Потапчук, Д.І. Фельдштейна та інших вчених, що актуалізують проблему особистісного розвитку, нами додатково виділено критерій особистісного розвитку. Відповідно зазначених критеріїв обґрунтовано рівні ставлення старшокласників до об’єктів природи: високий, середній, низький.

Високий рівень ціннісного ставлення до природи передбачає достатню обізнаність старшокласників з екологічних проблем, мотиви екологічної діяльності, що базуються на відповідальності перед своїм “Я” у ставленні до природи, поведінку учнів, що не порушує рівноваги у природі, екологічно доцільні вчинки, адекватну самооцінку особистого ставлення до об’єктів природи, здатність до вирішення протиріч у взаємодії з природою.

Середній рівень: фрагментарні знання з екологічних проблем, переважають мотиви самоствердження, наслідування, поведінка не завжди екологічно доцільна, характер вчинків щодо об’єктів природи залежить від ситуації, самооцінка особистого ставлення до природи не завжди адекватна, наявні утруднення у вирішенні протиріч взаємодії з природою.

Низький рівень: майже відсутні знання з екологічних проблем, мотиви екологічної діяльності прагматичні або пов’язані з необхідністю виконання доручення дорослих, поведінка та вчинки шкодять природі, самооцінка особистого ставлення до природи неадекватна, виявляється нездатність вирішувати протиріччя у взаємодії з природою.

Кожному рівню відповідає певний тип ставлення учнів до природи:

високому рівню – турботливий,

середньому рівню – раціональний та суперечливий,

низькому рівню – байдужий та руйнівний.

До турботливого типу ставлення віднесено учнів зі стійкою моральною позицією стосовно природи, які є ініціаторами екологічної діяльності, засуджують порушення норм і правил поведінки у природі, вимогливі до себе.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Робота над дієсловом в початкових класах
Вивчення дієслова як частини мови, її форми і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподіляється за класами. Під час вивчення теми “Дієслово” слід: сформувати в ...

Система педагогічних наук. Взаємозв’язок педагогіки з філософією, психологією, соціологією, етнопедагогікою та іншими науками
Між предметні зв’язки педагогіки – зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища, процеси. Філософія, соціологія, естетика допомагають педагогі ...

Аналіз поетичної творчості І. Франка
Досліджуючи творчість Тараса Шевченка, Іван Франко завважував, що Шевченкова поезія справила на сучасників надзвичайне враження, – настільки сильне, що протягом кількох десятиліть вони не м ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net