Характеристики західного і східного типів виховання

До фундаментальних основ ісламського виховання і навчання відносили не тільки релігію, знання і науку, мудрість, справедливість, практику і мораль, але і обдарованість людини.

Базисні педагогічні традиції великих цивілізацій Сходу визначили східний тип виховання. Даному типу властиві жорсткі вимоги щодо виконання традиційних норм і канонів. Людина тут розуміється як духовна єдність емоцій, волі і розуму. Одночасно ця традиція прагне звернутися прямо до серця як осереддя божественного і людського. Тому знання носить вторинний характер як спосіб досягнення «локальних» завдань. В результаті, для людини Сходу обмеження індивідуальної свободи, незалежності мислення, самостійності в різних сферах суспільного життя було типове.

Західна цивілізація зародилася в античну епоху. Становлення західної педагогічної традиції почалося в Стародавній Греції. Саме тоді склалися спартанська і афінська моделі навчання і виховання, що стали першоджерелом розвитку західної педагогічної теорії і практики. Якщо Спарта продемонструвала миру зразок суспільного і військово-фізичного виховання, то Афіни – систему усестороннього і гармонійного розвитку людини. Саме тут був висунутий ідеал виховання вільної творчої особи, включеної в полісний (суспільний) устрій життя, пропорційно античному розумінню космосу. Пафос практики виховання і навчання в Стародавній Греції пронизував принцип агоністики. Діти, підлітки, хлопці постійно змагалися в гімнастиці, танцях, музиці, словесних спорах, самостверджується і відточуючи свої кращі якості. У трактаті «Держава» Платон одним з перших висунув ідею виховання людини впродовж всього життєвого шляху.

Вже на даному етапі розвитку західної цивілізації як генотипу сучасної європейської культури виявилася тенденція поєднання цілеспрямованих і ціннісно-раціональних підходів до вирішення виховно-освітніх проблем.

Базова педагогічна традиція західної цивілізації пройшла довгий і суперечливий шлях.

Слід виділити основні риси педагогічної традиції, що визначила західний тип виховання.

До них відносяться:

• ціннісно-раціональний характер навчання і виховання;

• переважна орієнтація на розвиток волі і розуму;

• твердження в людині індивідуального і творчого почав, такого, що поєднувалося з гармонізацією відносин з соціумом.

Для розуміння історичного розвитку педагогічних традицій західної цивілізації і формування відповідного процесу на Україні особливе значення має римський період.

Виховання в Римі носило цивільний і політичний характер, а освіта була по перевазі риторичним.

Виховання у Візантії орієнтувалося на пізнання душі або самопізнання і, відповідно, на самоудосконалення. Саме у цей період зароджується педагогічна традиція світської і книжкової освіти, прагнуча до незалежності від диктату церкви і пошуку гуманістичних ідеалів у вихованні людини.

Відповідні традиції складалися на Україні переважно під впливом західної культури і цивілізації, особливо візантійської.

В.О. Ключевський характеризував її таким чином:

• у стародавній період – сімейно-громадське виховання і міфологічну освіту;

• потім християнське виховання людини на «миру» і залучення людини до православ'я з найранішого віку;

• схоластична освіта.

Впродовж тривалого історичного періоду виховання на Україні підрозділялося на народне (селянське), домостроєвське (виховання в сім'ях купців і міщан) і дворянське. У свою чергу народна освіта була початковою і ремісничою, а дворянське вищим.

З 1917 року на Україні реалізуються ідеї комуністичного виховання. Останнє припускає програму загальної письменності і триступінчату систему безперервної освіти, що характеризується одноманітністю освітніх установ у всіх регіонах України (дитячий сад, школа, училище, технікум, інститут, університет).

З початку 1990-х років Україна перейшла до нового етапу вирішення виховних і освітніх завдань.

Одні і ті ж виховні завдання можуть бути вирішені різними способами.

Ефективність рішення виховної задачі залежить від багатьох чинників, але в першу чергу від:

• логіки сукупного застосування методів, прийомів і виховних засобів;

• індивідуально-особових особливостей вихованця і вихователя;

Рекомендуємо почитати:

Розвиток уваги
У психології увагою називають спрямовану психічну діяльність людини, зосереджену на об’єктах, які мають для неї певне значення. К. Д. Ушинський колись правильно зазначив, що увага це “ті дв ...

Методичні вказівки до підготовки і проведення семінарських занять
Семінарські заняття є ефективною формою організації навчальних занять, з якими органічно поєднуються лекції. Семінар (від лат. "зетіпагішп" - "розсадник", переносно - &q ...

Педагогічні інновації
Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки ...