Виховання як процес

Структура виховного процесу є взаємозв'язком основних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.

Виховання є багатофакторним процесом. На нього роблять вплив природне середовище, життєвий мир і ієрархія суспільних цінностей; сім'я, школа і вуз, дитячі і молодіжні організації; повсякденна і професійна діяльність, мистецтво і засоби масової інформації.

Серед різноманіття виховних чинників виділяють дві основні групи: об'єктивну і суб'єктивну.

До групи об'єктивних чинників відносяться:

• генетична спадковість і стан здоров'я людини;

• соціальна і культурна приналежність сім'ї, що робить вплив на його безпосереднє оточення;

• обставини біографії;

• культурна традиція, професійний і соціальний статус;

• особливості країни і історичної епохи.

Групу суб'єктивних чинників складають:

• психічні особливості, світогляд, ціннісні орієнтації, внутрішні потреби і інтереси як вихователя, так і виховуваного;

• система відносин з соціумом;

• організовані виховні дії на людину з боку окремих людей, груп, об'єднань і всього співтовариства.

В ході історії виникла потреба в осмисленні процесу виховання, визначення його специфіки. А саме в уточненні цілей виховання і рівнів їх реалізації; специфіці засобів і видів виховання.

Цілі виховання – це очікувані зміни в людині (або групі людей), здійснені під впливом спеціальних підготовлених і планомірно проведених виховних акцій і дій. Процес формулювання таких цілей, як правило, акумулює гуманістичне відношення вихователя (групи або всього суспільства) до особи виховуваного.

Як критерії оцінки вихованості людини приймають:

• «добро» як поведінка на благо іншої людини (групи, колективу, суспільства в цілому);

• «істину» як керівництво при оцінці дій і вчинків;

• «красу» у всіх формах її прояву і творення.

Міра вихованості людини визначається наступними критеріями: широтою і висотою сходження людини до вищезазначених цінностей; ступенем орієнтації в правилах, нормах, ідеалах і цінностях суспільства і мірою керівництва ними у вчинках і діях, а також рівнем придбаних на їх основі особових якостей.

Про вихованість людини можна судити за численними показниками: по зовнішності, мові, манері поведінки в цілому і характерним окремим вчинкам, по ціннісних орієнтаціях, по відношенню до діяльності і стилю спілкування.

Ось що писав про вихованих людей А.П. Чехів: «Виховані люди, на мою думку, повинні задовольняти наступним умовам:

1. Вони поважають людську особу, а тому завжди поблажливі, м'які, ввічливі, поступливі… Вони не бунтують із-за молотка або зниклої гумки; живучи з ким-небудь, вони не роблять з цієї позики, а йдучи, не говорять: з вами жити не можна! Вони прощають і шум, і холод, і пережарене м'ясо, і гостроту, і присутність в їх житлі сторонніх…

2. Вони жалісливі не до одних тільки жебракам і кішкам. Вони хворіють на душу і від того, чого не побачиш простим оком…

3. Вони поважають чужу власність, а тому і платять борги.

4. Вони щиросерді і бояться брехні як вогню. Не брешуть вони навіть в дурницях. Брехня образлива для слухача і опошляє в його очах того, що говорить. Вони не малюються, тримають себе на вулиці так само, як удома, не пускають пилу в очі меншої братії… Вони не балакучі і не лізуть з відвертостями, коли їх не питають… З поваги до чужих вух вони частіше мовчать.

5. Вони не знищують себе з тією метою, щоб викликати в іншому співчуття і допомогу. Вони не грають на струнах чужих душ, щоб у відповідь їм зітхали і няньчилися з ними. Вони не говорять: мене не розуміють!.

6. Вони не суєтні. Їх не займають такі фальшиві діаманти, як знайомство із знаменитостями, захоплення зустрічного в Salon'e, популярність по портерних…

7. Якщо вони мають в собі талант, то поважають його. Вони жертвують для нього спокоєм, жінками, вином, суєтою…

8. Вони виховують в собі естетику. Вони не можуть заснути в одязі, дихати паскудним повітрям, крокувати по підлозі, що обпльовувала…»

Рекомендуємо почитати:

Цілі та зміст навчання діалогічного мовлення
Діалогічне мовлення – це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. Таким ...

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів та їх характеристика
За джерелом інформації: словесні (розповідь, пояснення, лекція, бесіда. Розповідь - це усний виклад змісту навчального матеріалу, який не переривається запитаннями учнів. Розповідь-вступ, р ...

Авторські пропозиції та їх результативність
Вивчення та узгодження теоретичних основ досліджуваної проблеми на констатуючому етапі дослідження, дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: ефективність оптимального спол ...