Дидактичні ігри як педагогічна проблема

Нова педагогіка » Дидактичні ігри та їх місце в системі навчальних занять » Дидактичні ігри як педагогічна проблема

Сторінка 1

Понад 60 % восьмикласників відповіли, що більшу частину часу на уроці вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналізувати свою методику роботи й впровадити в навчальний процес нові інтерактивні форми й методи проведення уроків з географії, які сприяли б формуванню розумової активності і самостійності школярів.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.

Нині в середній школі потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Аналіз відповідей учнів на запитання про організацію навчальної роботи на уроках географії засвідчив, що учні вважають географію експериментальною наукою. Однак понад 50 % опитаних учнів відповіли, що експеримент на уроках географії не проводився ніколи або вони не знали про його проведення. Тому вчителі мають особливу увагу приділяти організації експериментальної роботи на уроках географії, що передбачено й вимогами навчальної програми.

Проблема впровадження різноманітних дидактичних методів у навчанні географії відображені в досвіді роботи Оль ги Володимирівни Алєксєєнко, Павла Анатолійовича Вірченка, Наталії Володимирівни Діденко, Тетяни Василівни Косарєвої, Галини Омелянівни Островської, Ігоря Олександровича Паламарчука, Богдана Васильовича Портяного, Ніни Григорівни Шпир, Світлани Миколаївни Чернякової. Саме активна, дійова позиція учнів на уроках географії, на їхню думку, допомагає максимально засвоїти й використовувати географічні знання, стимулює розвиток мислення та уяви, формує зацікавленість та позитивне ставлення до предмета.

Серед шкільних географічних курсів «Географія України» на сьогодні залишає за собою провідне місце у формуванні особистості громадянина України, забезпечуючи вивчення рідного довкілля та сприяючи розвитку етнічного, територіального, державницького патріотизму. Завдання цього курсу полягає у створенні цілісного образу рідної країни з точки зору поєднаних компонентів – природи, населення, господарства, які перебувають у взаємозалежності і взаємозв’язку. Унікальність цього курсу полягає в тому, що учні мають можливість відчути взаємодію між природно-територіальними і соціально-територіальними комплексами на одному об’єкті вивчення. Вивчення території України відбувається за закономірностями краєзнавчого та країнознавчого підходу, оскільки цей підхід забезпечує найбільш природний спосіб синтезу відомостей про природу, населення, господарство; показ постійного обміну енергією і речовиною між природою і суспільством. Особлива увага до вивчення географії України пояснюється ще й тим фактом, що Україна для українських учнів має й духовний зміст – це земля наших дідів, батьків. «Батьківщина, писав В.О.Сухомлинський, починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок над колискою… Пізнаючи світ і самих себе, діти зобов’язані по крихітці усвідомлювати відповідальність за матеріальні і духовні цінності, створені старшими поколіннями».

Поряд зі змістовим компонентом курсу, не менш важливою є процесуальна складова навчального процесу. Мова йде про сприяння індивідуальному особистісному розвитку учня через залучення його до активної діяльності у процесі опанування знаннями. Принцип активності того, хто навчається, був і залишається одним із провідних у педагогіці. Його сутнісною характеристикою є цілеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка і використання. Цей принцип передбачає якість навчальної діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю та відповідністю соціальним нормам, активністю учіння, засвоєння змісту, яка визначає ступінь «стикання» учня з предметом його діяльності. Через суб’єктивні активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Стратегії профілактики ВІЛ/СНІДу та наркоманії
Епідемія ВІЛ/СНІДу показала, що використання неефективних стратегій профілактики не тільки даремна, а й небезпечна витрата і без того обмежених засобів і часу. Чи можна визначити завчасно, ...

Організація стимулюючого контролю за успішністю учнів
Важливим компонентом навчально-пізнавальної діяльності є її контроль. На особливу увагу заслуговує використання стимулюючого контролю, який дає можливість не тільки оцінити рівень знань учн ...

Підвищення ефективності самостійної роботи на різних етапах навчання молодших школярів в практиці роботи масової початкової школи
Самостійною на уроці вважається така робота, яку учні виконують без участі вчителя, а лише за його завданням у спеціально визначений час. При цьому вони свідомо прагнуть досягти поставленої ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net