Структурні компоненти творчих здібностей учнів старших класів та особливості їх прояву в дизайнерській діяльності

При визначенні структури здібтностей до дизайнерської діяльності, на нашу думку, слід керуватися, як особливостями протікання психічних процесівщо обумовлюють її, так і її змістом і спрямованістю.

У число здібностей до дизайнерської діяльності повинні бути включені здібності сприйняття, оскільки саме із сприйняттям нерозривно пов'язана решта психічних функцій особистості. Сприйняття визначається психологами як процес безпосереднього віддзеркалення об'єкту або явища в поєднанні всіх його ознак і властивостей за умови їх прямої дії на органи чуття людини. У дизайнерській діяльності особливої значущості набуває здатність сприймати інформацію комплексно, бачити в ній головні і найбільш істотні ознаки проектованих предметів (форму, пропорції, конструкцію і ін.), помічати незвичність і унікальність властивостей об'єктів, бути вільним від упередженості думок.

Без цілеспрямованого розвитку здібностей сприйняття неможливе здійснення проектної, зокрема графічної, діяльності в дизайні. Так, наприклад, важливою особливістю сприйняття простору є зіставлення перцептивних образів об'єктів, їх форми, пропорцій, розмірів, напряму, в якому вони знаходяться, і віддаленості від спостерігача. Тому результат просторового сприйняття надає необхідну для здійснення дизайнерської діяльності інформацію. Таким чином, одне з важливих завдань сприйняття в дизайнерській діяльності - виділення просторових властивостей різних об'єктів або їх графічних зображень (форми, величини, положення).

Разом з просторовим сприйняттям, в дизайнерській діяльності реалізується сприйняття часу і руху у разі створення анімації проекту засобами комп'ютерної графіки. У цих умовах для здійснення дизайнерської діяльності необхідні такі здібності, як: висока чутливість до субсенсорних подразників, повнота і конкретність сприйняття у поєднанні з баченням можливих трансформацій об'єкту діяльності.

Зосередженість свідомості особистості на основних аспектах здійснюваної дизайнерської діяльності, її регулювання і контроль над процесом і результатом рішення творчої художньо-проектної задачі є основними функціями уваги. Тому характеристики уваги доцільно розглядати у зв'язку з визначенням опорних здібностей до дизайнерської діяльності.

Залежно від характеру активності особистості, що виявляється в діяльності (зокрема дизайнерською), розрізняють мимовільну, довільну і післядовільну увагу.

Довільна увага направлена на підтримку стійкої виборчої активності, на контроль за поведінкою особистості. Вона характеризується зосередженістю і конкретною спрямованістю свідомості дизайнера в процесі художньо-проектної діяльності на певні об'єкти при одночасному відверненні від інших, а також збільшенням сенсорної, розумової і рухової активності особистості.

Умовою виникнення довільної уваги в дизайнерській діяльності є постановка проблеми і ухвалення проектного завдання до рішення. Цей вид уваги характеризується спрямованістю відповідно до вимог і умов прийнятого до рішення завдання. При цьому спрямованість і перемикання довільної уваги вимагає певних вольових зусиль.

В процесі здійснення дизайнерської діяльності мимовільна увага зазвичай виникає за умови сприйняття об'єкту, що викликає сильний емоційний відгук, що супроводжується стійким інтересом особи (наприклад, в процесі вивчення аналогів, вибору оптимального варіанту рішення проектної задачі і ін.). Його основними характеристиками є легкість виникнення і перемикання.

Рекомендуємо почитати:

Хімічний експеримент як засіб розвитку логічного мислення
Хімія — це експериментальна наука, і саме через хімічний експеримент можна навчити дитину мислити. Сучасний педагогічний процес має бути спрямований на засвоєння дитиною найрізноманітніших ...

Закон збереження імпульсу
При вивченні закону збереження імпульсу вводять ряд нових фізичних понять. Засвоєння деяких з них є важливим для вивчення усього розділу. До цих понять слід віднести такі: механічна енергія ...

Закономірності процесу навчання біології
Закономірності навчання — об'єктивні, істотні, стійкі й повторювані зв'язки між компонентами навчального процесу, що зумовлюють його ефективність. Специфіка дидактичних закономірностей поля ...