Формування пошукової діяльності молодших школярів

Створення "ситуації успіху".

Тонкий знавець дитячої психології В.Сухомлинський стверджував, що перша заповідь виховання – «дати дітям почуття власної гідності».

У своїй педагогічній діяльності А. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої радості", а В. Сухомлинський розвинув цей прийом у створеній ним "Школі радощів". Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення можливостей упровадження у навчально-виховний процес сучасної школи такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у навчанні.

Дитина активна тоді, коли діяльність задовольняє її потреби у визнанні, тоді виникає почуття компетентності, що супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності. Успіх у діяльності – потужне джерело внутрішніх сил дитини, що народжує енергію для подолання труднощів і стимулює бажання вчитися, сприяє формуванню мотиву досягнення успіху в цій діяльності.

Наведемо деякі прийоми створення "ситуації успіху":

1."Радість класу" – емоційний відгук навколишніх на успіх члена колективу, констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2."Лінія горизонту" – перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на більш складному рівні, наче "відсуваючи" лінію горизонту.

3."Авансування" – вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Ще одним засобом формування пошукової діяльності школярів є диференціація й індивідуалізація навчання.

Диференціація навчання – форма організації навчальної діяльності школярів, при якій враховуються їхні схильності, інтереси і здібності, що проявилися.

Індивідуалізація навчання – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, дозволяє створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного учня.

Організаційний компонент

Для організації розвивального навчання доцільно використати такі методи, які викликають найбільший інтерес в учнів: проблемні, продуктивні, дослідницькі, що розвивають творче мислення та уяву.

Важливу роль в організації пошукової навчально-пізнавальної діяльності відіграє диференціація.

Із соціальної точки зору метою диференціації навчання є формування творчого, інтелектуального, професійного потенціалу суспільства з метою раціонального використання можливостей кожного члена суспільства в його взаєминах із соціумом.

З дидактичної точки зору метою диференціації є вирішення назрілих проблем школи шляхом створення нової дидактичної системи диференційованого навчання учнів, заснованої на принципово нової мотиваційної основі, яка б забезпечувала повноцінне формування пошукової навчально-пізнавальної діяльності.

Головною підставою для диференціації й індивідуалізації навчання служить різниця в розвитку дітей, що впливає на успішність навчання в школі, та на саму готовність учнів до пошукової навчально-пізнавальної діяльності.

Згрупувавши учнів по рівнях розвитку, можна домогтися більшої ефективності в процесі навчання. Спиратися при організації діяльності потрібно на вже сформовані елементи психічного розвитку дитини, розвивати при цьому ті, котрі недостатньо сформовані.

У сучасних школах можна спостерігати формування класів, орієнтованих на вивчення гуманітарних, математичних, природних областей знань, орієнтованих на одержання допрофесійної підготовки по якій-небудь професії і т.д. Зовнішню і внутрішню диференціацію можна спостерігати паралельно.

Рекомендуємо почитати:

Ознаки інтернет залежності
Залежність це набута невідпорна потреба в чому-небудь, гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини. У практиці, цей термін має кілька значень. У повсякденній мові термін ...

Дидактичні ігри як педагогічна проблема
Понад 60 % восьмикласників відповіли, що більшу частину часу на уроці вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналізувати свою методику роботи й впро ...

Стильові напрямки початку ХХ століття: імпресіонізм, експресіонізм, фонізм
Нове в мистецтві зрідка є наслідком зовнішніх і випадкових стимулів. Якщо такі і визначають, на перший погляд, виникнення тих чи інших течій, то ретроспективний аналіз виявляє їхні глибокі ...