Характеристика основних понять проблеми

Нова педагогіка » Організація пошукової навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у сучасній школі » Характеристика основних понять проблеми

Сторінка 2

Внаслідок проведеної роботи вчені дійшли висновку, що пізнавальна активність є передумовою і результатом розвитку школяра. Першорядне завдання вчителя – пробудити в кожного учня пізнавальну активність, допитливість, прагнення мислити, робити самостійні висновки, для цього недостатньо цікавих пізнавальних запитань учителя, треба, щоб і в самих учнів виникали запитання, щоб вони самі вміли запитувати про невідоме. Цю думку підкреслювали видатні педагоги (А.Дістервег, К.Ушинський, В.Сухомлинський). Вони вважали, що в запитаннях учнів виявляються пізнавальні потреби, природні нахили й здібності. В.Сухомлинський писав: «Добивайтесь того, щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле – щоб перед ними постало питання, якщо вам удалося цього досягти – маєте половину успіху . Адже запитання збуджують бажання знати». Але дослідження І.Лернера, Г.Щукіної переконують у тому, що запитання учнів мають різний рівень пізнавальної цінності. На це впливає загальна атмосфера уроку, характер взаємовідносин учителя й учнів, особливості школярів, сформованість умінь та навичок, теоретична обізнаність.

Досліджується також зміст і співвідношення таких понять, як «пізнавальна активність» і «пізнавальна самостійність». Загальновизнаним вважається, що активність – це поняття більш широке, ніж самостійність. Але формуються вони в процесі систематичної пошукової діяльності й мають взаємовплив: пізнавальна самостійність можлива лише тоді, коли є активність, а з іншого боку – формування пізнавальної самостійності сприяє розвиткові активності. Сутність пізнавальної самостійності більшість дидактів визначають як здібність і прагнення учнів самостійно вирішувати навчальні проблеми, що виникають. Розвиток самостійності об'єктивно обумовлений діалектикою процесу навчання. А в основі лежить суперечність між завданнями, які виникають у процесі навчання, і наявним рівнем знань. Дослідженнями М.Данилова, І.Лернера, М.Махмутова, І.Огородникова, Н.Половнікової, П.Підкасистого, Т.Шамової та інших учених встановлено, що пізнавальна самостійність школярів є найважливішою умовою успішності їх навчання й розвитку. Активний характер навчання є надійною основою розвитку пізнавальної самостійності школярів.

Помітним явищем в теорії розвитку самостійності учнів були роботи Є.Голанта, у яких учений визначив три види самостійності школярів: організаційно-технічну самостійність, самостійність у практичній діяльності, самостійність у процесі пізнавальної діяльності. Є.Голант розглядає самостійність як першорядну умову всебічного розвитку особистості учня.

Один із перших дослідників розвитку пізнавальної самостійності, відомий дидакт М.Данилов зазначав, що її сутність виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, завдання і знайти підхід до їх розв'язання. Вчений, обґрунтовуючи сутність пізнавальної самостійності, звертає увагу на те, що вона виявляється в умінні самостійно аналізувати складні навчальні завдання і виконувати їх без сторонньої допомоги. Важливим є наявність критичного осмислення й здатність висловлювати свою думку незалежно від суджень інших.

Самостійною можна вважати тільки ту роботу, яка потребує від учня активності (Н.Дайрі, П.Підкасистий). Виконується вона при відсутності точного інструктажу, пояснення вчителя, без контролю у відкритій формі за її виконанням (Н. Левітов). Учні мають усвідомлювати сенс і мету роботи (Р.Лемберг). Особливість – стимулювання, залучення школярів до активної діяльності (Р.Лемберг, П.Підкасистий).

На думку Г. Люблінської, самостійність у навчальній роботі є здатністю учня не тільки розуміти матеріал, а й застосовувати його в нових видах самостійних завдань. Таким чином, у дидактиці немає однозначного розуміння і формулювання сутності пізнавальної самостійності учнів. Але зв'язок із активністю є незаперечним. Успішність пошуково-пізнавальної діяльності залежить від активності.

Всебічного розгляду питання пізнавальної самостійності в процесі діяльності здобули в працях П.Підкасистого. У результаті дослідження вчений обґрунтував модель самостійної діяльності учня, розкрив у зв'язку з цим такі вихідні поняття, як дидактична задача, пізнавальна задача, визначив специфічні особливості формування самостійних дій, розробив класифікацію самостійних робіт.

Активність і самостійність учнів у навчальній діяльності – поняття взаємозв'язані, але не тотожні. О.Скрипченко зауважує: «Активність може й не включати самостійності. Можна навести чимало прикладів, коли учень, виявляючи активність у роботі, не виявляє самостійності, наприклад, механічне списування, несвідоме читання. Самостійність же виявляється в активності, спрямованій на набуття чи вдосконалення знань».

Страницы: 1 2 3 4 5

Рекомендуємо почитати:

Характеристика основних понять проблеми
У спільній роботі школярів потрібно розрізняти діяльність колективів від колективної діяльності, оскільки насправді далеко не завжди діяльність учнів в колективі навчальної групи є колектив ...

Припинення діяльності Українського козацтва
Припинення діяльності Українського козацтва відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації. Реорганізація Українського козацтва відбувається за рішенням Великої Ради Українського коз ...

Математика на екскурсіях
В навчальному процесі екскурсії являють собою один з методів наочного навчання. Екскурсія є також одним з видів позакласної роботи з математики. В початкових класах школи проводяться як спе ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net