Добір та апробація педагогічних шляхів виховання гуманних почуттів у старших дошкільників

Нова педагогіка » Виховання гуманних почуттів у дітей старшого дошкільного віку » Добір та апробація педагогічних шляхів виховання гуманних почуттів у старших дошкільників

Сторінка 1

Здійснення завдань виховання гуманних почуттів у дітей старшого дошкільного віку, зокрема виховання у них співчуття, співпереживання, співдії, передбачає пошуки і розробку ефективних педагогічних шляхів цілеспрямованого впливу. В наших силах спільно з батьками вихованців формувати в дітей позитивні навички поведінки і почуття, які визначають характер їхніх взаємин з дорослими і однолітками.

З тієї самої миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування з ровесниками формуються гуманні почуття підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей.

Хоч групу дошкільного закладу лише умовно можна вважати колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад групи протягом кількох років, сталість педагогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників.

У згуртованому колективі, який живе змістовним і повноцінним життям, діти набувають позитивного соціального досвіду взаємодії, проймаються спільними почуттями і переживаннями ще задовго до того, як починають усвідомлювати високі моральні принципи.

Слід визнати, що у навчально-виховному процесі переважають словесні методи і прийоми: вказівки, зауваження, обговорення вчинків літературних героїв, настанови і т.д., недооцінюється роль емоцій в загальній системі засвоєння дошкільниками моральних правил, не використовуються належним чином етично цінні ситуації, що спонукають внутрішню активність дитини. В результаті у дітей не завжди є можливість реалізувати свої знання у поведінці, у них не розвиваються соціальні емоції співпереживання, співчуття, гордості за успіхи інших людей, а головне – у дітей не формується психологічна готовність діяти гуманно з власної ініціативи. Все це призводить до розриву між знаннями правил моралі і вмінням застосовувати їх у взаємовідносинах. Тому звичайно наша задача полягала не тільки в тому, щоб дати дітям певну суму моральних знань про гуманні взаємини з оточуючими, але й навчити їх керуватися ними в повсякденному житті.

Проектуючи педагогічний вплив в цьому напрямку, ми у своєму дослідженні керувалися положенням про важливість ролі емоційного ставлення дитини до світу морально-етичних принципів, гуманних почуттів, на основі яких будуються взаємини з дорослими і іншими дітьми. Значне місце ми відвели змісту виховної роботи спрямованої на розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до товаришів по групі, в основі якої лежав принцип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини. Цю сферу вчені справедливо вважають такою, що найбільш рано виникає і є найбільш фундаментальною у взаєминах індивіда із соціальним світом.

У підвищенні емоційної насиченості спілкування, збагаченні дітей гуманними почуттями було використано два моменти:

формування у дітей емоційної орієнтації на іншу людину в умовах дошкільного закладу і сім’ї;

забезпечення експресивної виразності спілкування, що дозволяє дитині оволодіти мовою почуттів як засобом взаємовідносин з дорослими і однолітками.

З цією метою нами було використано наступні педагогічні шляхи:

організація спілкування з дітьми, слово вихователя;

організація ігрової діяльності (сюжетно-рольових, дидактичних, етичних, колективних ігор);

використання комплексних занять етичного змісту;

спостереження;

морально-етичні бесіди;

проведення екскурсій-оглядів, екскурсій на природу;

організація спільної продуктивної діяльності вихованців;

використання творів художньої літератури;

використання музичних та творів образотворчого мистецтва, театру;

організація інсценівок за сюжетами художніх творів;

створення проблемних ситуацій морально-етичного змісту; стимулювання, вправляння у виявлення гуманних почуттів дітьми;

залучення до самооцінки;

організація роботи з сім’єю.

Важлива складова виховного процесу – спілкування вихователя з дітьми. Спілкування з вихованцями передбачає перш за все взаєморозуміння між учасниками цього процесу, завдяки чому вони не просто узгоджують свої дії, але між ними встановлюється близькість, прив’язаність.

У ході формуючого експерименту ми відповідним чином намагалися організувати спілкування з дітьми. При цьому враховувалося багато значимих, на нашу думку, аспектів, а саме:

а) зміст, що відображає об’єктивні якості цілеспрямованого педагогічного впливу;

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Дії над наближеними значеннями чисел
Обчислення з наближеними даними використовуються у процесі розв'язування практичних задач. При цьому результат обчислень, як правило, округлюють. У математичних таблицях і довідниках наближ ...

Психолого-педагогічна характеристика вихованця
Результатом проведення різних методик щодо вивчення особистості учня стала психолого-діагностична карта-характеристика Марининої Тетяни. Психологічна характеристика учениці 9-В класу ЗОШ №9 ...

Історія зародження та розвиток етнопедагогіки
Щоб народ не зник, кожне наступне його покоління повинно виховуватися в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національ ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net