Добір та апробація педагогічних шляхів виховання гуманних почуттів у старших дошкільників

Нова педагогіка » Виховання гуманних почуттів у дітей старшого дошкільного віку » Добір та апробація педагогічних шляхів виховання гуманних почуттів у старших дошкільників

Сторінка 1

Здійснення завдань виховання гуманних почуттів у дітей старшого дошкільного віку, зокрема виховання у них співчуття, співпереживання, співдії, передбачає пошуки і розробку ефективних педагогічних шляхів цілеспрямованого впливу. В наших силах спільно з батьками вихованців формувати в дітей позитивні навички поведінки і почуття, які визначають характер їхніх взаємин з дорослими і однолітками.

З тієї самої миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування з ровесниками формуються гуманні почуття підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей.

Хоч групу дошкільного закладу лише умовно можна вважати колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад групи протягом кількох років, сталість педагогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників.

У згуртованому колективі, який живе змістовним і повноцінним життям, діти набувають позитивного соціального досвіду взаємодії, проймаються спільними почуттями і переживаннями ще задовго до того, як починають усвідомлювати високі моральні принципи.

Слід визнати, що у навчально-виховному процесі переважають словесні методи і прийоми: вказівки, зауваження, обговорення вчинків літературних героїв, настанови і т.д., недооцінюється роль емоцій в загальній системі засвоєння дошкільниками моральних правил, не використовуються належним чином етично цінні ситуації, що спонукають внутрішню активність дитини. В результаті у дітей не завжди є можливість реалізувати свої знання у поведінці, у них не розвиваються соціальні емоції співпереживання, співчуття, гордості за успіхи інших людей, а головне – у дітей не формується психологічна готовність діяти гуманно з власної ініціативи. Все це призводить до розриву між знаннями правил моралі і вмінням застосовувати їх у взаємовідносинах. Тому звичайно наша задача полягала не тільки в тому, щоб дати дітям певну суму моральних знань про гуманні взаємини з оточуючими, але й навчити їх керуватися ними в повсякденному житті.

Проектуючи педагогічний вплив в цьому напрямку, ми у своєму дослідженні керувалися положенням про важливість ролі емоційного ставлення дитини до світу морально-етичних принципів, гуманних почуттів, на основі яких будуються взаємини з дорослими і іншими дітьми. Значне місце ми відвели змісту виховної роботи спрямованої на розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до товаришів по групі, в основі якої лежав принцип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини. Цю сферу вчені справедливо вважають такою, що найбільш рано виникає і є найбільш фундаментальною у взаєминах індивіда із соціальним світом.

У підвищенні емоційної насиченості спілкування, збагаченні дітей гуманними почуттями було використано два моменти:

формування у дітей емоційної орієнтації на іншу людину в умовах дошкільного закладу і сім’ї;

забезпечення експресивної виразності спілкування, що дозволяє дитині оволодіти мовою почуттів як засобом взаємовідносин з дорослими і однолітками.

З цією метою нами було використано наступні педагогічні шляхи:

організація спілкування з дітьми, слово вихователя;

організація ігрової діяльності (сюжетно-рольових, дидактичних, етичних, колективних ігор);

використання комплексних занять етичного змісту;

спостереження;

морально-етичні бесіди;

проведення екскурсій-оглядів, екскурсій на природу;

організація спільної продуктивної діяльності вихованців;

використання творів художньої літератури;

використання музичних та творів образотворчого мистецтва, театру;

організація інсценівок за сюжетами художніх творів;

створення проблемних ситуацій морально-етичного змісту; стимулювання, вправляння у виявлення гуманних почуттів дітьми;

залучення до самооцінки;

організація роботи з сім’єю.

Важлива складова виховного процесу – спілкування вихователя з дітьми. Спілкування з вихованцями передбачає перш за все взаєморозуміння між учасниками цього процесу, завдяки чому вони не просто узгоджують свої дії, але між ними встановлюється близькість, прив’язаність.

У ході формуючого експерименту ми відповідним чином намагалися організувати спілкування з дітьми. При цьому враховувалося багато значимих, на нашу думку, аспектів, а саме:

а) зміст, що відображає об’єктивні якості цілеспрямованого педагогічного впливу;

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності: інноваційні підходи
Роль пошукової навчально-пізнавальної діяльності у розвитку особистості учнів природно зумовлює постійний інтерес педагогів-практиків до цієї проблеми. «Неможливо охарактеризувати всі конкр ...

Проблеми здоров'я дітей молодшого шкільного віку
Важливе значення фізичної культури і рухової активності для здоров'я і розвитку організму, що росте, визнавали вже з давніх часів. В процесі складної взаємодії людини з навколишнім середови ...

Формування дидактичних одиниць навчального матеріалу
Проведений аналіз інформаційного поля навчального матеріалу дозволяє виділити дидактичні одиниці. Кожній дидактичній одиниці можна дати характеристику за ступенем новизни для студентів, рів ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.edudirect.net