Соціокультурна складова у змісті початкового курсу Української мови

Нова педагогіка » Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до формування мовленнєвих компетентностей на уроках української мови » Соціокультурна складова у змісті початкового курсу Української мови

Сторінка 1

Пріоритетним завданням сучасної шкільної освіти є виховання цілеспрямованої особистості, прагнучої до максимальної реалізації своїх можливостей, готової до опанування нового досвіду, здатної робити свідомий і відповідальний вибір у різних життєвих ситуаціях. Тому метою навчального процесу стає формування не просто умінь і навичок, а певних якостей особистості, які сприятимуть успішній адаптації молодого покоління в суспільстві і реалізації власних можливостей. Такий підхід передбачає особливий акцент на формуванні соціокультурної компетентності школярів.

Кожний навчальний предмет, залежно від умов і можливостей, має свою специфіку реалізації цього завдання. Шкільний курс української мови паралельно із забезпеченням опанування учнями всіма видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного й писемного мовлення, базовими уміннями і навичками використання мови в різноманітних сферах і ситуаціях спілкування, покликаний формувати соціальну активність особистості, здатної орієнтуватися в сучасному світі, підвищувати її загальну культуру, формувати в неї творчі, світоглядні, морально-етичні якості.

Розпочинається ця робота вже в початковій ланці загальноосвітньої школи. Її зміст визначено Державним стандартом початкової загальної освіти в соціокультурній змістовій лінії освітньої галузі «Мови і літератури» (мовний компонент). Там передбачено ознайомлення молодших школярів з тематичними групами слів – назвами предметів і реалій матеріальної та духовної культури українського народу; усталеними виразами, українськими народними прислів’ями, приказками, загадками, лічилками, скоромовками, потішками, піснями, казками, легендами, як відображенням народного досвіду, українського характеру; особливостями національного мовленнєвого етикету і невербальної поведінки та врахуванням їх у реальних життєвих ситуаціях.

Реалізація змісту соціокультурної лінії передбачає формування в молодших школярів соціокультурної компетентності, яка має дві складові – соціальну і загальнокультурну. Соціальна складова– це готовність учнів до адаптації в українському соціумі. Соціум, у якому перебувають молодші школярі, можна умовно структурувати таким чином: держава, рідний край, сім’я, школа, громадські місця.

Розглядаючи адаптацію учнів у соціумі на рівні держави

, в якій ми живемо, варто дбати про те, щоб молодші школярі знали і правильно записували її назву та назву столиці, знали державні символи України та могли розповісти про їх особливості, усвідомлювали значення державної мови, роль якої в нашій державі виконує українська мова, мали почуття гордості за свою державу Україну, українську мову й український народ. З цією метою доцільно використовувати навчальні тексти відповідної тематики, пропонувати учням давати інтерв’ю про свою країну для «іноземного журналіста», написати листа ровесникові, що живе за рубежем, з повідомленням про те, що відрізняє Україну від інших держав і т. ін.

Належне місце на уроках української мови повинно займати використання краєзнавчого й особливо лінгвокраєзнавчого матеріалу. Як свідчить досвід, діти завжди прагнуть знати історичне минуле свого рідного села чи міста, походження його назви, відомих земляків, у чому багатство й неповторність рідного краю

тощо. У процесі опрацювання малих фольклорних форм доцільно пропонувати школярам записувати усталені вирази, прислів’я, приказки, співанки та інші перлини народної творчості, які вживають у своєму мовленні їхні родичі, знайомі, що проживають у рідному краї. Для побудови зв’язних висловлювань варто обирати тематику, пов’язану з рідною місцевістю: складати описи рідної природи, писати про події і людей того міста чи села, в якому діти проживають. Значну увагу на уроках української мови слід відводити роботі над місцевими діалектами: порівняння їх з аналогами української літературної мови, формування літературного мовлення з одночасним трепетним ставленням до діалектизмів і спонукання дітей до вживання їх під час усного спілкування із земляками, особливо з бабусями й дідусями, виражаючи таким чином повагу до них і зберігаючи мовну неповторність рідної землі.

Формуванню культури поведінки в сім’їсприятиме робота над текстовим матеріалом, у якому йдеться про українські традиції стосунків між батьками і дітьми, бабусями, дідусями й онуками, між братами і сестрами, про традиційні українські форми звертання членів родини один до одного, про повагу до старших членів сім’ї і турботливе ставлення до молодших. Важливо пропонувати дітям порівнювати традиційні правила поведінки в родині із сучасними змінами у стосунках між членами сім’ї, спонукати до підтримування добрих та мудрих традицій і звичаїв в сучасних українських сім’ях.

Страницы: 1 2 3 4 5

Рекомендуємо почитати:

Особливості гендерних стереотипів у рамках традиційних уявлень
Сьогодні відомі давні тенденції трактування людської статі, що традиційно існують у різних культурах та непомітно впливають на ставлення до сучасних чоловіків і жінок. Патріархальні погляди ...

Аналіз розвитку системи освіти в Італії
Італія є однією з найбільш розвинених країн Європи. Становлення системи освіти в якій зазнало чимало реформ, що сприяло формуванню та розвитку шкільної, середньої та вищої освіти. Мета дано ...

Створення контенту ресурсу
Навчальний контент являє собою головний компонент навчального ресурсу. Весь навчальний контент пов'язаний з відповідними компонентами: тестовою системою, словником і базою знань. У процесі ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net