Зміст, структура і функції освіти в сучасному ВУЗі

На відміну від складові змісту навчання студентів у профільних вузах минулого (політехнічний, економічний, гуманітарний та ін.), зміст навчання студентів у сучасному вузі повинне виглядати і структуруватися інакше. Спираючи на підходи, сформульовані И.Я. Лернером, М.И. Скаткіним, В.В. Краєвським, В.С. Ледневим, А.В. Глузманом зміст освіти в сучасному вузі можна в процесуальному і результативному плані представити як:

- систему узагальнених фундаментальних загальнонаукових, спеціальних і предметно-професійних знань;

- систему узагальнених, спеціальних, предметно-професійних і дослідницьких умінь, прийомів і способів дій;

- досвід творчої, практичної і професійної діяльності, що включає мобільність використання засвоєних знань і умінь, їх трансформування і застосування при рішенні проблемних ситуацій;

- досвід емоційно-вольового відношення, інтелектуального і професійного спілкування людьми різних соціальних рівнів;

Побудова змісту сучасної освіти у вузі можливо на основі принципів, сформульованих у дослідженнях вище названих авторів:

Першим і основної з них є принцип функціональної повноти компонентів змісту освіти. Сутність його полягає в тім, що вузівська система не може ефективно функціонувати і готувати висококваліфікованих фахівців, якщо вона не включає повний набір істотно значимих компонентів (підходів, методів, систем, дисциплін і т.д.)

Іншим важливим принципом є диференціація змісту освіти, зв'язана зі збільшенням значення окремих дисциплін. Так, у свій година, дисципліна гуманітарного циклові «Психологія» перетворилася в самостійні, професійно-орієнтовані курси «Загальної психології», «Економічної психології», «Соціальної психології». і т.д. Базова область управлінських вузів «Менеджмент» протягом останнього десятиліття трансформувався в «Менеджмент виробничої і невиробничої сфер», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «Адміністративний менеджмент», «Господарський менеджмент», «Менеджмент природоохоронної діяльності», «Фінансовий менеджмент» і т.д.

Третій принцип - інтеграції змісту освіти - з доцільним зменшенням дисциплін на конкретному рівні. Наприклад, у зв'язку зі зміною соціально-політичного життя були об'єднані «Основи економічної теорії», «Діалектичний матеріалізм» і «Історичний матеріалізм» у курс «Антропологічної філософії», «Філософії управління», «Методології наукових досліджень», «Логіки» і ін. При цьому наукова змістовна й освітня сторона названих курсів модифікувалася і була узагальнена на новому науково-методологічному рівні.

Четвертий принцип - наступності освіти відіграє істотну роль у структуруванні змісту освіти. Сутність цього принципу полягає в систематичності, послідовності, погодженості, взаємозв’язку і взаємодії викладання циклів дисциплін, окремих предметів і курсів.

На підставі аналізу стратегічних напрямків і принципів навчання в сучасному вузі можна визначити загальну структуру змісту освіти, що включає п'ять основних блоків підготовки фахівців:

загальнонауковий чи філолофсько-культурологічний;

предметно-спеціальний;

предметно-психологічний (різного професійного призначення);

науково-дослідний;

професійно-практичний.

Кожен блок має свої професійні задачі, має значний професійно-виховний і освітній потенціал і дозволяє використовувати закладену в ньому інформацію і для формування особистості майбутнього фахівця, і для забезпечення його готовності до професійної роботи.

Така позиція дає можливість представити структуру змісту освіти як:

змістовну (система узагальнення знань);

процесуальну (система узагальнення умінь і способів дії);

результативну (досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення).

Виділення п'яти блоків дозволяє збалансувати області професійної підготовки, оперативно керувати ними, забезпечуючи мобільність і спрямованість, а також забезпечуючи передумови для створення диференційної системи навчання студентів вузові. Взаємозв'язок і взаємообумовленість блоків підготовки студентів сучасних вузів представимо в такий спосіб:

Рекомендуємо почитати:

Використання різнорівневих завдань як ефективний метод забезпечення диференціації навчання
Однією із складової успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомоги вчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчитель має розуміти, що за диф ...

Історія зародження та розвиток етнопедагогіки
Щоб народ не зник, кожне наступне його покоління повинно виховуватися в народному дусі, на основі національних духовних і культурних традицій. Власне, справжнє виховання є глибоко національ ...

Організація контролю за методичною підготовленістю студентів
Контроль – визначення, вимір і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності тих, які навчаються. Проблеми контролю як обов’язкового елементу навчання широко розглянуті та проаналізовані суч ...