Сутність когнітивно-комунікативного підходу

Нова педагогіка » Навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом » Сутність когнітивно-комунікативного підходу

Сторінка 1

Планування курсу вивчення іноземної мови (ІМ) включає необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день поширений когнітивно-комунікативний метод навчання ІМ. В сучасній методиці постає проблема навчання ІМ як засобу спілкування і взаємодії при цьому комунікативного і когнітивного підходів.

Таким чином, у цьому підрозділі ми розглянемо окремо сутність комунікативного і когнітивного процесів, їхні особливості при навчанні ІМ та поєднання їх засадничих параметрів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу.

Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на перший план двох головних парадигм наукового знання – комунікативної та когнітивної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов’язують, переважно, з оволодінням мовленнєвою діяльністю (МД), у когнітивній – з когніцією, тобто пізнанням і зв’язаними з цим структурами й процесами. Водночас стає все очевиднішим, що для розв’язання низки методичних проблем необхідний певний синтез зазначених вище парадигм. Тому, розглядаючи сучасну концепцію навчання ІМ, варто спиратися на базові положення як комунікативного, так і когнітивного підходів, і даних суміжних із методикою наук, таких як когнітивна психологія, когнітивна лінгвістика тощо.

Сутність комунікативного підходу полягає в моделюванні процесу навчання як процесу реального спілкування. Ю.І. Пассов акцентує, що моделювати слід лише основні, принципово важливі, сутнісні параметри спілкування, до яких належать: особистісний характер комунікативної діяльності суб’єкта спілкування, взаємовідносини і взаємодія мовленнєвих партнерів, ситуації як форми функціонування спілкування, змістова основа процесу спілкування, система мовленнєвих засобів, засвоєння яких забезпечило б комунікативну діяльність у ситуаціях спілкування, функціональний характер мовленнєвих засобів, евристичність тощо.

Сутність когнітивного підходу полягає, на думку О.Е. Баксанського, Б.М. Величковського, О.С. Кубрякової, Ю.М. Плотинського, Дж. Лайбера, Д. Гріна та ін., у спрямуванні процесу навчання на розв’язання таких проблем, як сприйняття, пізнання й розуміння людиною дійсності; здобуття, обробка, структурування, зберігання, виведення та використання знань; вивчення й пояснення пізнавальних процесів і механізмів, за допомогою яких забезпечується адекватна адаптація людини до реальності.

Методичні завдання сьогодення вимагають поєднання засадничих параметрів комунікативного й когнітивного підходів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу до навчання іноземної мови. Цей підхід покликаний забезпечити паралельно з мовленнєвою й когнітивну компетентність учнів – загальні здібності, які виявляються в позитивній кореляції між діями та проблемними задачами, котрі слід розв’язати.

Сучасні наукові напрацювання є концептуальною базою для формулювання принципових положень, або принципів комунікативно-когнітивного підходу до навчання ІМ, запропонованих О.І. Вовк. Ці принципи передбачають:

а) навчання ІМ у процесі МД;

б) стимулювання мовленнєво-розумової активності учнів;

в) створення автентичних умов їхньої соціалізації;

г) урахування їхніх індивідуальних пізнавальних стилів і навчальних стратегій;

д) розвиток і розширення знаннєвого простору учнів;

е) розвиток мовної особистості учнів;

ж) формування картини світу учнів;

з) розвиток їхнього інтелекту;

і) формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів.

Взаємодія цих принципів важлива при навчанні ІМ за когнітивно-комунікативним підходом. Розглянемо докладніше принцип формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів.

Компетенція (від лат. competentis – здатний) – це сукупність знань, навичок і вмінь, які формуються у процесі навчання певної дисципліни, та здатність до виконання певної діяльності.

Поняття комунікативної компетенції уводить Д. Хаймс. Він визначає її як притаманні людині знання та вміння успішного й ефективного спілкування. С. Савіньон характеризує комунікативну компетенцію як здатність одного або декількох співрозмовників функціонувати в дійсно комунікативному середовищі, тобто в динамічному обміні, під час якого мовна компетенція має адаптуватися до певної вхідної інформації, як лінгвістичної, так і паралінгвістичної.

Страницы: 1 2 3

Рекомендуємо почитати:

Вплив сили мотивації на рівень занять фізичною культурою учнів 10–11 класів загальноосвітньої школи
Мотивація посідає провідне місце в структурі особистості і є одним з основних понять, що використовується для пояснення рушійних сил поведінки. Тому тема мотивації – одна з найактуальніших ...

Компетентнісний підхід до учнівського хімічного експерименту
Аналіз навчальних програм з хімії, зміст лабораторних дослідів і практичних робіт, описаних у підручниках, а також у методичній літературі з питань експериментальних умінь, дає підстави вид ...

Види та загальна характеристика активного відпочинку
У роботу з дітьми в сучасних дошкільних навчальних закладах впроваджують такі види активного відпочинку: − фізкультурні розваги; − спортивні свята; − Дні здоров’я. У прогр ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net