Сутність когнітивно-комунікативного підходу

Нова педагогіка » Навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом » Сутність когнітивно-комунікативного підходу

Сторінка 1

Планування курсу вивчення іноземної мови (ІМ) включає необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день поширений когнітивно-комунікативний метод навчання ІМ. В сучасній методиці постає проблема навчання ІМ як засобу спілкування і взаємодії при цьому комунікативного і когнітивного підходів.

Таким чином, у цьому підрозділі ми розглянемо окремо сутність комунікативного і когнітивного процесів, їхні особливості при навчанні ІМ та поєднання їх засадничих параметрів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу.

Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на перший план двох головних парадигм наукового знання – комунікативної та когнітивної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов’язують, переважно, з оволодінням мовленнєвою діяльністю (МД), у когнітивній – з когніцією, тобто пізнанням і зв’язаними з цим структурами й процесами. Водночас стає все очевиднішим, що для розв’язання низки методичних проблем необхідний певний синтез зазначених вище парадигм. Тому, розглядаючи сучасну концепцію навчання ІМ, варто спиратися на базові положення як комунікативного, так і когнітивного підходів, і даних суміжних із методикою наук, таких як когнітивна психологія, когнітивна лінгвістика тощо.

Сутність комунікативного підходу полягає в моделюванні процесу навчання як процесу реального спілкування. Ю.І. Пассов акцентує, що моделювати слід лише основні, принципово важливі, сутнісні параметри спілкування, до яких належать: особистісний характер комунікативної діяльності суб’єкта спілкування, взаємовідносини і взаємодія мовленнєвих партнерів, ситуації як форми функціонування спілкування, змістова основа процесу спілкування, система мовленнєвих засобів, засвоєння яких забезпечило б комунікативну діяльність у ситуаціях спілкування, функціональний характер мовленнєвих засобів, евристичність тощо.

Сутність когнітивного підходу полягає, на думку О.Е. Баксанського, Б.М. Величковського, О.С. Кубрякової, Ю.М. Плотинського, Дж. Лайбера, Д. Гріна та ін., у спрямуванні процесу навчання на розв’язання таких проблем, як сприйняття, пізнання й розуміння людиною дійсності; здобуття, обробка, структурування, зберігання, виведення та використання знань; вивчення й пояснення пізнавальних процесів і механізмів, за допомогою яких забезпечується адекватна адаптація людини до реальності.

Методичні завдання сьогодення вимагають поєднання засадничих параметрів комунікативного й когнітивного підходів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу до навчання іноземної мови. Цей підхід покликаний забезпечити паралельно з мовленнєвою й когнітивну компетентність учнів – загальні здібності, які виявляються в позитивній кореляції між діями та проблемними задачами, котрі слід розв’язати.

Сучасні наукові напрацювання є концептуальною базою для формулювання принципових положень, або принципів комунікативно-когнітивного підходу до навчання ІМ, запропонованих О.І. Вовк. Ці принципи передбачають:

а) навчання ІМ у процесі МД;

б) стимулювання мовленнєво-розумової активності учнів;

в) створення автентичних умов їхньої соціалізації;

г) урахування їхніх індивідуальних пізнавальних стилів і навчальних стратегій;

д) розвиток і розширення знаннєвого простору учнів;

е) розвиток мовної особистості учнів;

ж) формування картини світу учнів;

з) розвиток їхнього інтелекту;

і) формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів.

Взаємодія цих принципів важлива при навчанні ІМ за когнітивно-комунікативним підходом. Розглянемо докладніше принцип формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів.

Компетенція (від лат. competentis – здатний) – це сукупність знань, навичок і вмінь, які формуються у процесі навчання певної дисципліни, та здатність до виконання певної діяльності.

Поняття комунікативної компетенції уводить Д. Хаймс. Він визначає її як притаманні людині знання та вміння успішного й ефективного спілкування. С. Савіньон характеризує комунікативну компетенцію як здатність одного або декількох співрозмовників функціонувати в дійсно комунікативному середовищі, тобто в динамічному обміні, під час якого мовна компетенція має адаптуватися до певної вхідної інформації, як лінгвістичної, так і паралінгвістичної.

Страницы: 1 2 3

Рекомендуємо почитати:

Труднощі навчання читання та письма турецькою мовою учнів початкової школи
Процес навчання читання та письма турецькою мовою на початковому етапі може ускладнюватися рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об’єктивних труднощів відносять труднощі орфографіч ...

Загальні методи навчання суспільних дисциплін
Сучасна класифікація загальних методів навчання формувалася з 50-х до кінця 70-х років ХХ ст. Найбільш обґрунтоване її визначення знайшло в колективних роботах російських авторів (під керів ...

Проміжне зовнішнє незалежне тестування, причини та необхідність його запровадження, шляхи реалізації та перспективи розвитку
Після скасування щорічних іспитів для учнів середіх загальноосвітніх шкіл України та запровадження щорічних державних аттестацій, загальний рівень знань серед учнів почав швидко знижуватися ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net