Мотивація пізнавальної діяльності

Нова педагогіка » Організація пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії » Мотивація пізнавальної діяльності

Сторінка 4

Мотивація належить до релятивних властивостей особистості й може ситуативно змінюватися, тому однією з важливих проблем залишається проблема стійкості мотивації.

Мотиви часто не усвідомлені учнями. На жаль, не тільки учнями. За дослідженнями, зі збільшенням стажу вчителів зменшується адекватність їхнього уявлення про мотивації учнів. До того ж, дорослі переважно не пам'ятають своїх спонук юності.

• Існують великі індивідуальні розбіжності в мотивах учнів. Достеменно не відомі всі мотиви.

Кожна людина має систему мотивів, що конкурують між собою.

Складнощі у визначенні мотивації виникають часто й тому, що себе ми оцінюємо переважно за мотивами, а інших — за результатами діяльності.

• Для розробки психологічних засад процесу виховання підлітків особливе значення має ієрархія мотивів їхньої діяльності, а виявлення супідрядності мотивів — надзвичайно складне завдання.

Дослідження бажано починати з підліткового віку, коли вплив зовнішніх мотивів зменшується, а вплив внутрішніх — збільшується.

Діагностику можна здійснити за допомогою методики "Карта інтересів", ЦОЛ, методики "Ціннісні орієнтації", "Запитальник для оцінки потреб у досягненні успіху". Спрямованість учня: на себе (Я), на спілкування (С), на справу (Сп) можна виявити відповідними тестами.

Враховуючи релятивний характер багатьох мотивів учнів, можна щороку визначати навчальну мотивацію за допомогою простого опитування "закінчи речення":

"Я вчуся тому, що .",

"Я вчуся для того, щоб .".

Результати діагностики допоможуть визначити провідні напрями роботи з конкретними учнями та учнівськими колективами.

Створення позитивної навчальної мотивації — процес формування й закріплення в дітей позитивних спонук до навчальної діяльності. Для цього процесу педагогіка має твердий ґрунт, оскільки в основі людського потягу до знань лежать не тільки негативні детермінанти (тривога, страх, прагнення до пристосування), а й позитивні імпульси — цікавість, потреба в розумінні тощо, які складають основу пізнавальної мотивації.

Пізнавальна мотивація включає прагнення до пізнання навколишнього світу, розширення кругозору, пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, інтересу до певних предметів і до процесу учіння, прагнення до оволодіння способами самостійної розумової праці. Інваріантною складовою розвиненої навчальної мотивації є пізнавальна активність дитини. Вона визначається на підставі наявності стійкої працездатності, вміння долати перешкоди та вносити корективи в процес навчання. Ознаками її наявності є стійка увага протягом уроку. Пізнавальна активність визначає:

види пізнавальних труднощів, які здатен долати учень;

реакцію на невдачі в навчанні;

здатність визнавати помилки;

здатність примушувати себе переробляти неякісну роботу.

Пізнавальна мотивація в широкому розумінні наявна у всіх дітей (вона виявлена навіть у приматів). Але наявність пізнавального інтересу ще не означає прийняття навчального завдання. Для цього потрібно щоб пізнавальний інтерес був спрямований саме на навчання, й визначальна роль тут належить мотивації. Досліджено, що у випадку відсутності мотивації до навчання задатки не перетворюються на здібності, а інтелектуальний і особистісний розвиток відбувається повільно. Але й мотивація не забезпечить успіхів у навчанні, якщо вона не підкріплена іншими чинниками, як-от постійними специфічними детермінантами мислення людини (інтелектом, особистісними рисами, характером знань) і постійними неспецифічними (працелюбністю, відповідальністю, самостійністю, ініціативністю тощо). Для розвивального підходу також необхідно, щоб пізнавальні потреби прогресували у двох напрямах: потреби в отриманні готових знань і потреби в продукуванні нових. Саме це сприятиме народженню глибоких пізнавальних інтересів (мотивів), без наявності яких неможлива робота із самовдосконалення індивіда.

Хоча мотиви значною мірою формуються до школи, оптимістичним для педагогів є те, що вони піддаються впливу шкільного навчання, як вважають дослідники. Учні освоюють усе більше соціальних ролей, у процесі цього виникають нові мотиви, відбувається їх упорядкування, видозмінюється система поглядів, етичних норм і стосунків. На жаль, зараз із багатьох соціальних причин цей процес здебільшого відбувається стихійно. Тому особливо важливо, щоб школа приділила даному питанню належну увагу. Оскільки розвиток мотиву — індивідуальний шлях особистості, то ефективніше цей процес відбувається в рамках особистісно-зорієнтованого підходу.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Комплекс вправ для навчання діалогу – розпитування у 5 класі з використанням інтерактивних технологій
Існують певні методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними технологіями. Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці наступні: 1. До роботи повинні бути залуче ...

Особливості спілкування дитини з батьками
Криза 3-х років змінюється стабільним станом. Однак і надалі чергуватимуться періоди відносного спокою і емоційного напруження, що значною мірою залежить від стилю спілкування дорослого з д ...

Університети Німеччини
ВНЗ Німеччини – це університети, зокрема й технічні, вищі спеціальні школи, різні спеціалізовані ВНЗ, а також педагогічні, теологічні, музичні, художні, кінематографічні тощо. Спортсменів, ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net