Основні естетичніх напрямки та течії музичної куьтури ХХ століття

Нова педагогіка » Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття » Основні естетичніх напрямки та течії музичної куьтури ХХ століття

Сторінка 3

Пуантилізм (фр. Pointillisme, буквально "точечність", писати крапками) - стиль в живописі, що використовує чисті, не змішувані на палітрі фарби, що наносяться дрібними мазаннями прямокутної або круглої форми. Змішення кольорів з утворенням відтінків відбувається на етапі сприйняття картини глядачем з далекої відстані або в зменшеному вигляді. Основоположником стилю з'явився Жорж Сірка, що поклав в його основу теорію кольору і оптику. Пуантилізм - живописний метод, що виник на переході живопису до стадії постімпресіонізму. Дівізіонізм (від division - розділення) - альтернативна назва пуантилізму. У музиці - один з методів композиції ХХ ст., при якому музичний твір створюється з окремих звуків, розділених паузами та/або стрибками. Родоначальник - А. Веберн. Найбільшого поширення пуантилізм набув в 1950-1960 роках.

Раціоналі́зм (від лат. ratio - розум) - філософська точка зору яка наголошує першість і компететність розуму (логічного ходу міркування) в пошуку правди.

Раціоналізм вважається ознаковою характеристикою сучасного духу. Проте було б невірним твердити, що раціоналізм був чимось зовсім чужим для середньовічної думки. Педантичності схоластики свідчать про поважну позицію, яку людське міркування займало серед знатоків католицької церкви. Без сумніву раціоналізм середніх віків був інтенсифікований з-за перевідкриття Арістотелівських доктрин. Але ентузіастичне сприйняття Арістотеля Святим Альбертом Великим і його учнями означає попередню здібність до логічної думки. Раціоналізм не прийшов в Європу так-би мовити раптом з нікуди.

До цього можна додати, що навіть примітивна людина має здібність до раціонального мислення, і на те вона є цілком спосібною спостерігаючи світ навколо себе манерою, яка нагадує будь-якого сучасного емпіриста аби зрозуміти закони природи. Примітивна людина не покладається на манну з неба коли вона охоплена голодом; ані вона не будує помешкання в повітрі Як Пітер Л. Берґер нам нагадує: щоденне життя примітивної людини, як наше, домінується емпіричними, прагматичними, утилітарними імперативами стосованими до "цього світу"; вона б не справилася з найменшими основними проблемами виживання, якщо б це не було так.

Реалі́зм (лат. realis - "суттєвий", "дійсний", від res - "річ") - стиль і метод у мистецтві й літературі, а також філософська доктрина, яка вчить, що предмети видимого світу існують незалежно від людського відчування і пізнання. Реалістичні доктрини були розвинуті ще античними греками та середньовіччям, проте найбільший їх розвиток припадає на 19 і 20 століттях. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби і як стиль він актуальний понині.

Серіалізм, серіальність (у музиці) - техніка композиції, при якій як основа використовується набір звуків, що не повторяються (класичний варіант - 12 звуків, але може бути і менше) і все вигадування складається з безперервного повторення цього набору - серії або декількох серій; за тим же принципом організовуються ритм, динаміка, тембр і так далі Простий, початковий варіант серіальності - додекафонія, в якій враховується лише звуковисотний чинник.

Символізм (франц. symbolisme, з грец. "симболон" - знак, ознака, прикмета), літературно-мистецький напрям кінця 19 - початку 20 ст., основоположники якого, базуючися на ідеалістичній філософії Шопенгауера, "теорії невідомого" Е. Гартмана і поглядах Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ - таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Зумовлена цією настановою поетика символізму вирізнялася глибоким культом "слова, як такого" ("світ слова"), великою увагою до музичності, формальних пошуків, ускладнених образів й асоціацій, нахилом до таємничості, а то й містичності, що виявлявся особливо у використанні натяків і недомовок, в уживанні великих літер у деяких словах для підкреслення їх особливого значення тощо.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Керівництво самостійною роботою учнів
Основна вимога К.Д. Ушинського до керівництва самостійною роботою полягає в тому, щоб кожне завдання, його зміст і способи виконання були б досить добре пояснені вчителем. Важке, незрозуміл ...

Розвиток теорії методів навчання у дидактиці
Розкриття сутності методів навчання вимагає наукового визначення поняття “метод”, бо тлумачення поняття науки важливий елемент її методології, який дає змогу намітити шляхи дослідження педа ...

Фізичний розвиток учнів 16-18 років і його вплив на професійне становлення фахівця
Під фізичним розвитком розуміють комплекс морфо-функціональних якостей організму, який визначає запас його фізичних сил [9]. До морфологічних ознак в антропології відносять: масу, щільність ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net