Основні естетичніх напрямки та течії музичної куьтури ХХ століття

Нова педагогіка » Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття » Основні естетичніх напрямки та течії музичної куьтури ХХ століття

Сторінка 2

Імпровізація (італ. improvisazione, від латин. Improvisus - несподіваний, раптовий) - історично найбільш древній тип музичення, при якому процес створення музики відбувається безпосередньо під час її виконання. Імпровізація панує у фольклорі, музиці неєвропейських культур, вона набула широкого поширення також на ранньому етапі європейської професійної музики, коли запис був приблизним і неповним. Диференціація системи музичних жанрів і відповідних нормативів привела в XI столітті до відділення виконання від композиції. Проте імпровізація збереглася у вигляді виконавського мистецтва орнаментики, яке малося на увазі при неповній нотній фіксації опусу.

Конструктиві́зм (від лат. constructio - побудова) - естетичний напрям, що виник на початку 20 ст. . В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах виразу. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктиві́зм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

Кубізм (франц. cubisme, від cube куб) - авангардистська течія в образотворчому мистецтві 1-ої четверті 20 ст. Розвивався у Франції (П. Пікассо, Ж. Брак, Х. Гріс), в інших країнах. Кубізм висунув на перший план формальні експерименти конструювання об'ємної форми на площини, виявлення простих стійких геометричних форм (куб, конус, циліндр.), розкладання складних форм на прості.

Натуралізм - сучасна форма літературного руху, відомого під ім'ям реалізму. Натуралізм виділяється із загального перебігу реалізму вимогами повної об'єктивності художника і пристрастю до зображення нижчої, емоційнішої сторони людської природи.

Неокласицизм (від грецьк. νέος - молодий, новий і лат. classicus - зразковий) - загальна назва ряду художніх течій 2-ї половини 19-20 ст., які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах представники-неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні "естетичні норми минулого". В музиці неокласицизм протиставляв романтизму, імпресіонізму й експресіонізму ясність конструкції і стриманість, урівноваженість музичної мови. Найповніше представлений у музичній культурі Франції у творчості представників французької шістки, в творчості І. Стравінського у його роботи у Франції, а також італійців І. Піццетті, А. Казеллі.

Неопримітивізм. Сукупність художніх прийомів, властивих мистецтву кінця XIX-XX ст. і художніх засобів, що полягають в нарочитому спрощенні, і форм ради досягнення найбільшої виразності - наприклад, використання яскравого, локального кольору, спотвореного малюнка, простої композиції і тому подібне При цьому неопримітивізм спирається на досвід примітивного мистецтва (мистецтва архаїчних культур, народного мистецтва і т.п.). Неопримітивізм позначився в творчості майже всіх провідних майстрів XX століття. Культура остров'ян надихала П. Гогена, скульптура народів Африки зробила вплив на кубістів і так далі Особливу роль зіграв неопримітивізм в становленні російського авангарду. Сам термін затвердився в мистецтвознавстві після появи маніфесту росіян неопримітивістів в 1913 році.

Примітивізм. Наївне мистецтво. (від лат. primitivus - перший, найраніший) - загальна назва творчості непрофесійних художників кінця XIX-XX ст., не знайомих з художньою грамотою і що свідомо культивували визначену "неправильність" своїх творів. Йдеться не просто про непрофесійне мистецтво, але про художників, залучених в загальний художній процес того часу, що надали деяку дію на сучасну їм професійну творчість. До художників-примітивістів відносяться ті, що здобули всесвітню популярність: А. Руссо К. Бомбуа Л. Серафін Н. Піросмані і ін. Примітивізм називають також наївним мистецтвом. Інколи під примітивізмом розуміють свідоме використання в творчості професійних художників форм примітивного мистецтва: дитячого малюнка, народної творчості, мистецтва інших, як правило, екзотичних культур.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Види мовлення
Мовлення буває різне: писемне, усне, зовнішнє і внутрішнє. Усне мовлення - мовлення, що вимовляється, висловлюється за допомогою звуків, тобто - це первинна форма існування мови Писемне мов ...

Етапи та вправи для навчання лексики у середній школі. Словник-мінімум, його відбір
Етапи навчання лексичного матеріалу: Етап ознайомлення учнів з новими ЛО – семантизація Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де розрізняють: а) автоматизацію на рівні словоформи, вільн ...

Навчання аудіювання
Оволодіння усним мовленням включає вміння розуміти мовлення інших людей та вміння висловлювати свої думки іноземною мовою. Говоріння та аудіювання – це дві взаємопов'язані складові усного м ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net