Аналіз результатів впровадження технології епістемологічної самокорекції майбутнього вчителя мистецтва

Нова педагогіка » Технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики » Аналіз результатів впровадження технології епістемологічної самокорекції майбутнього вчителя мистецтва

Сторінка 20

· оцінно-формувальний (показники – готовність до реалізації розвивальної функції самооцінки художньо-епістемологічного досвідченості і експертної оцінки володіння технологією епістемологічної самокорекції).

За цими критеріями для відстеження динаміки сформованості художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики створено шкалу і розроблено змістові характеристики пропедевтичного (початкового), модусного (середнього) і анагогічного (вищого) рівнів.

4. На основі узагальнення результатів сучасних психолого-педагогічних досліджень, емпіричних спостережень і змісту розроблених концептуальних положень було висунуто припущення, що ефективність реалізації технології епістемологічної самокорекції залежить від таких педагогічних умов:

· створення благочестиво-інтелектуального середовища допитуваності істини;

· використання банку технологій інцептивного учіння;

· реалізації інтегративного (когнітивно-ціннісно-регулятивного) змісту навчального матеріалу;

· забезпечення вільного самовизначення і активізації особистісних ресурсів студента.

Перевірка психолого-педагогічної доцільності цих умов здійснювалась у процесі визначення змісту і вирішення завдань кожного з етапів впровадження технології – мотиваційно-цільвого, інформаційно-навчального, організаційно-коригуючого і аналітико-результативного.

5. На першому етапі ставилось завдання сформувати намір майбутнього вчителя музики, розпізнати і осмислити художньо-явлену сутність (за диференційно-інтегральним принципом осягнення імпліцитного, інтуїтивного чи реліктового знання).

З метою розвитку фрустраційної толерантності студента у ситуаціях «знання про незнання» (і балансування «на межі хаосу») використовувались когнітивні стратегії рефлексивного аналізу труднощів (ретро-, проспективної і транспективної рефлексії) зокрема методи і форми технології організації рефлексивної дії.

Другий етап передбачав оволодіння студентом художньо-рефлексивних і ціннісно-смислових повноважень, осмислення алгоритму осягнення художньої епістеми, критеріїв достовірності художнього знання, а також активізацію психологічних механізмів гіпотетико-дедуктивного і герменевтичного методів алегоричного і тропологічного аналізу «синхронного читання» музичного (художнього) тексту. Для реалізації цих завдань використовувались методи і форми ряду технологій інцептивного учіння (інтерактивної, «інтелектуальної гри», ТОГІС, ТОПАРТ) у процесі вивчення майбутнім вчителем музики фахових дисциплін.

Впродовж третього етапу технології епістемологічної самокорекції вирішувались завдання: а) переорієнтації майбутнього вчителя музики з трансферентної стратегії семантичної пресуппозиції і проектування особистісного (імпліцитного) знання художнього смислу до синергетичної стратегії смиренного приймання його реліктової, інтуїтивно-совістівної (сутнісної) форми, що передбачало: реалізацію художньо-рефлексивної та ціннісно-смислової компетенції (креативності, імагінативності, а також гіпотетико-дедуктивного і герменевтичного методів осягнення художньої епістеми, зокрема прийомів проектування власної навчальної діяльності – смислової репрографії, метафорично-алегоричної компаративності, рефлексивної апоретики, контекстуального рефреймінгу тощо); б) активізацію «живого руху» душі студента у новій фрустраційній ситуації – ситуації «жалю від зустрічі, що не відбулася». Спонукання майбутнього вчителя музики до самостійного проходження «подвійного заперечення в одиниці розвитку» і утвердження в переконанні змінити своє мислення, заради формування в нього спеціальної смислової установки на любов як найвищу форму знання і використання методів триангуляції.

Створення необхідного для цього благочестиво-інтелектуально середовища забезпечувала освітня технологія «педагогічна майстерня». Її стратегія співбуттєвого навчання реалізувалась у формах дискурсивної бесіди, семінару – «філософського роздуму», телекомунікаційної екскурсії та методиці «очікуваного подивування», зміст якої складають методи «соборності» (метод «сердечного сприймання», «синестетичних аналогій») та інтуїції со-вісті (метод «художніх довершень», «духовних рецепцій»).

Страницы: 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Рекомендуємо почитати:

Методи стимулювання і мотивації навчально- пізнавальної діяльності
Цю групу методів умовно поділяють на дві підгрупи за характером спонукання до навчання: Методи стимулювання інтересу до навчання: це дії, пов’язані зі створенням ситуації відкриття чогось н ...

Дослідницька перевірка педагогічних умов диференційованого підходу до організації навчання
Дослідження проводились у Нікопольській школі-інтернат № 1 «Гармонія» Проведенню дослідно-експериментальної програми передував констатуючий експеримент, мета якого була в тому, щоб виявити ...

Задачі як дидактичний засіб ознайомлення з властивостями величин
Вивчення величин – це один із засобів зв’язку навчання математики з життям. Ознайомлення учнів початкових класів треба організовувати так, щоб діти набули деяких практичних навичок вимірюва ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.edudirect.net