Критерії оцінки сучасної музичної культури

Нова педагогіка » Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття » Критерії оцінки сучасної музичної культури

Сторінка 1

Не існувало епохи, в якій сучасне мистецтво не було б об’єктом гострих суперечок, незгод і конфліктів. Історія музики пройнята ними від перших зафіксованих фактів у музичній теорії та естетиці - у протистоянні між каноніками й гармоніками у стародавній Греції. З найбільших зіткнень поглядів на сучасну музику далі виділяють рівночасно існуючі пізньоготичний стиль з його церковною ідеологією і виникаючий ренесансний - носій нового часу. Подібно, тільки у щораз тісніших і складніших переплетеннях суперечності виявляються у накладенні різних стилів аж до сьогоднішнього дня.

У загальному погляді на сучасне мистецтво може здатись, що його надзвичайна пістрявість і змінність - це вияви форм самого мистецтва, не обов’язково спричинених суспільними умовами. Якщо деякі течії дійсно набувають вигляду гри форм, то й вони відображають ідеологічне спрямування. Тому що нейтральне мистецтво неможливе у наш час поділу світу на безліч національних відгалужень різного ступеня розвитку, і поглядів - від граничної ізольованості до інтернаціональних, як, зокрема, намагаються вирішити у музиці проблему зв’язку Сходу і Заходу: нарешті, в епоху існування не просто двох ворожих шкіл, як бувало раніше, а гострих сутичок поміж нескінченною кількістю напрямів і їхнього перенесення не тільки на творчість одного композитора, а й в один твір.

Незвичайна складність і швидкість змін, що відбулися в мистецтві XX ес. тільки частково мають адекватне відображення в естетичних узагальненнях і в теорії. Це не дивно, тому що в минулому мистецтвознавча думка, за винятком окремих „геніальних передбачень" також звичайно запізнювалась з оцінками явищ мистецтва, особливо з об’єктивними і правильними судженнями. Стосовно сучасного мистецтва це незрівнянно складніше і рівночасно потрібніше. Сьогодні мистецтвознавець озброєний не лише всім арсеналом теоретичних знань конкретного виду мистецтва і близьких до нього, суміжних, а й естетикою, філософією, соціологією, психологією, часто й результатами осягнень науки -математики, кібернетики й інших. Усе це - тільки відображення необхідності, бо з відповідними питаннями він зустрічається у творах сучасного мистецтва.

У той же час, у мистецтвознавців немає ще остаточно випрацьованої методології аналізу, так потрібної для об’єктивної оцінки. Під час розгляду музичних явищ сьогодні застосовують принаймні декілька методів, з яких ні один не є цілком завершеним сам по собі. А величезний накопичений матеріал сучасного мистецтва вимагає не тільки узагальнення теорією, але й заглядання в майбутнє. Зрештою, без останнього був би неможливим хоч якоюсь мірою систематизований підхід до настільки пістрявих і діаметрально протилежних творчих явищ.

Відсутність однозначних і єдиних означень і, особливо, оцінок сучасних явищ мистецтва випливає з неузгодженості і не тільки естетичного ряду. Величезне значення має саме поступальний історичний процес, який і в мистецтві багато що ставить на свої місця, пояснює, стверджує або заперечує. Але й історія легше засуджує псевдоноваторство і фальш, ніж виявляє все незаперечно цінне. Багато й тут залежить від прогресивності поглядів, світогляду і обдарованості, таланту того, хто оцінює.

Навіть побіжний огляд музикознавчої літератури про сучасну музику показує, що у ній відобразилась уся складність ситуації в творчості. У наш час важко випрацювати не тільки єдині, а навіть загальні критерії підходу до окреслених явищ і їхні об’єктивні оцінки. Якщо це стосується до наявного, то тим проблемніше у спробах прогнозування шляхів майбутнього. Зрештою, однозначність думок не є необхідною умовою розуміння сучасної музики. Це ж стосується й інших видів мистецтва.

Головним залишається уточнення загальних закономірностей розвитку. Найчіткіше визначають теоретичні принципи сучасної музики. Їх можна розділити на системи звуковисотної, ритмічної, тембрової і структурної організації. Спершу найширший розвиток отримав звуковисотний бік музики.

Ритмічний чинник отримав у XX ес. розвиток в індивідуальних стилях (головно Стравінського, Бартока, Прокоф’єва), а також у штучних системах (ессіна, Бляхера).

Що стосується тембрового боку, то невипадково багатьма дослідниками він визначається, як головний для музики останнього століття. Структурний бік сучасної музики розвивався, головно, останніми десятиліттями і це також цілком закономірно. Музична форма осягнула в епоху класицизму такої досконалості, що на неї спирались не тільки романтики, а й експресіоністи на додекафонному етапі. Зрозуміло, що XX століття впровадило тут свої корективи і вимоги: це, у противагу масштабності і максималізму пізніх романтиків, - мініатюрність і мінімалізм.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Формування у молодших школярів досвіду пошукової діяльності: інноваційні підходи
Роль пошукової навчально-пізнавальної діяльності у розвитку особистості учнів природно зумовлює постійний інтерес педагогів-практиків до цієї проблеми. «Неможливо охарактеризувати всі конкр ...

Поглиблення знань про священні книги Індії в систематичному курсі світової літератури
У 8 класі за програмою 2005 року представлено вивчення Ведів. На цьому уроці краще всього провести міні лекцію по цій темі, або дати попереднє пошукове завдання для учнів. На уроці потрібно ...

Організаційна структура цивільної оборони об'єкта народного господарства
Важлива роль в організації цивільної оборони відводиться об'єктам народного господарства - промисловим та іншим підприємствам, різноманітним організаціям, навчальним закладам і об'єктам сіл ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.edudirect.net