Реалізація педагогічної технології формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Д. Леонтьєва

і методики «малювання казки»

Т. Буякас. Ці методики є індивідуальними за формою і діалогічними за природою. Їх методичні процедури включали структуровані серії питань (типу: «Навіщо людям мистецтво?», «Навіщо людям вчитись?», «Навіщо людям істина?» тощо). Проективний аналіз одержаних результатів давав можливість виявити ціннісно-смисловий простір кожного студента і, в черговий раз, спонукати його до екзистенціального вибору на користь:

· професійної самореалізації (розкриття своєї унікальності);

· особистісного самовизначення (пошуків усіх відповідей в собі);

· професійного самовизначення;

· орієнтації на продукт (досягнення певних вершин, прагнення бути цікавою людиною);

· екзистенціальних (духовних) цінностей (уміння вірити, прощати, терпіти, любити).

Поважаючи вибір студента і дбаючи про об’єктивацію наступного епістемологічного коригування його аперцепції, викладач здійснював свій вплив за допомогою таких упереджених дій:

· спільно зі студентом (в процесі майєвтичного діалогу чи дискурсивної бесіди) коригував його уявлення про людську особистість (як Божу подобу);

· давав студенту чітку установку: впевнитись у тому, що істина (сутність) приймається чистим серцем і просвітленим розумом, завдяки щирому, чесному і сміливому розвитку незбагненної внутрішньої творчої і, в кінцевому рахунку, переможної сили (харизми, Божої благодаті) у цілковитому підпорядкуванні закону життя, ім’я якому – любов.

Осмислення цієї установки пропонують імпліцитні та експліцитні методи евристики, рефлексивної трансгресії і смислових реконструкцій.

Вони передбачають розвиток рефлексії пошуку, яка у конкретній ситуації споглядання, активізує постдовідьну пізнавальну мотивацію суб’єкта і спонукає до розширення досвіду допитуваності художньо представленої предметної сутності (причому, не лише на основі принципів єдності інтеріоризації-екстеріоризації інформативного матеріалу, індивідуально зумовлених чинників дивергентного, «правопівкульного» мислення та синестетичності предметної, семантичної і регулятивної функцій художньої свідомості). Таке розширення художньо-інтелектуального досвіду і передбачає осмислення доцільності епістемологічної самокорекції суб’єкта як особистісного удосконалення, а світоглядної аперцепції – як визначального чинника сутнісної верифікації художнього знання.

З метою створення необхідної для цього інтелектуально-благочестивої ситуації ми навикористовувалась авторська методика «очікуваного подивування».

Її зміст складають розроблені нами методи «сердечного сприймання», «синестезійних аналогій», «художніх довершень», «духовних рецепцій» і «активного мовчання», реалізація яких здійснювалась в умовах групових та індивідуальних форм фахової підготовки майбутнього вчителя музики.

Суть методу «сердечного сприймання» становить налаштованість студента на:

· шанобливо-трепетне «читання» художнього тексту як одкровення;

· толернтне (приймаюче і активне співчуваюче) ставлення до «незрозумілих» і «непривабливих» творів як до можливих ірреальних пророчих застережень, іронічних чи епатажних проявів особистої чи загальнолюдської немічності, або просто «дитячої гри»;

Рекомендуємо почитати:

Загальні особливості педагогічної взаємодії. Зміст поняття "педагогічне спілкування"
Взаємодія - процес безпосереднього або опосередкованого впливу об’єктів (суб’єктів) один на одного, який породжує їх взаємозалежність і зв’язок. Взаємодію слід розглядати як форму організац ...

Експериментальні дослідження та їх ефективність
На констатувальному етапі дослідження було здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми вивчення, аналізу та узагальнення основ досліджуваної проблеми, результати яких наве ...

Інноваційно-освітня діяльність педагога в галузі організації образотворчої діяльності дітей
Освіта в умовах сучасного динамічного суспільства вимагає постійної творчої активності всіх учасників педагогічного процесу. Особливо зростає значення творчої ініціативи педагогів у пошуку ...