Реалізація педагогічної технології формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Д. Леонтьєва

і методики «малювання казки»

Т. Буякас. Ці методики є індивідуальними за формою і діалогічними за природою. Їх методичні процедури включали структуровані серії питань (типу: «Навіщо людям мистецтво?», «Навіщо людям вчитись?», «Навіщо людям істина?» тощо). Проективний аналіз одержаних результатів давав можливість виявити ціннісно-смисловий простір кожного студента і, в черговий раз, спонукати його до екзистенціального вибору на користь:

· професійної самореалізації (розкриття своєї унікальності);

· особистісного самовизначення (пошуків усіх відповідей в собі);

· професійного самовизначення;

· орієнтації на продукт (досягнення певних вершин, прагнення бути цікавою людиною);

· екзистенціальних (духовних) цінностей (уміння вірити, прощати, терпіти, любити).

Поважаючи вибір студента і дбаючи про об’єктивацію наступного епістемологічного коригування його аперцепції, викладач здійснював свій вплив за допомогою таких упереджених дій:

· спільно зі студентом (в процесі майєвтичного діалогу чи дискурсивної бесіди) коригував його уявлення про людську особистість (як Божу подобу);

· давав студенту чітку установку: впевнитись у тому, що істина (сутність) приймається чистим серцем і просвітленим розумом, завдяки щирому, чесному і сміливому розвитку незбагненної внутрішньої творчої і, в кінцевому рахунку, переможної сили (харизми, Божої благодаті) у цілковитому підпорядкуванні закону життя, ім’я якому – любов.

Осмислення цієї установки пропонують імпліцитні та експліцитні методи евристики, рефлексивної трансгресії і смислових реконструкцій.

Вони передбачають розвиток рефлексії пошуку, яка у конкретній ситуації споглядання, активізує постдовідьну пізнавальну мотивацію суб’єкта і спонукає до розширення досвіду допитуваності художньо представленої предметної сутності (причому, не лише на основі принципів єдності інтеріоризації-екстеріоризації інформативного матеріалу, індивідуально зумовлених чинників дивергентного, «правопівкульного» мислення та синестетичності предметної, семантичної і регулятивної функцій художньої свідомості). Таке розширення художньо-інтелектуального досвіду і передбачає осмислення доцільності епістемологічної самокорекції суб’єкта як особистісного удосконалення, а світоглядної аперцепції – як визначального чинника сутнісної верифікації художнього знання.

З метою створення необхідної для цього інтелектуально-благочестивої ситуації ми навикористовувалась авторська методика «очікуваного подивування».

Її зміст складають розроблені нами методи «сердечного сприймання», «синестезійних аналогій», «художніх довершень», «духовних рецепцій» і «активного мовчання», реалізація яких здійснювалась в умовах групових та індивідуальних форм фахової підготовки майбутнього вчителя музики.

Суть методу «сердечного сприймання» становить налаштованість студента на:

· шанобливо-трепетне «читання» художнього тексту як одкровення;

· толернтне (приймаюче і активне співчуваюче) ставлення до «незрозумілих» і «непривабливих» творів як до можливих ірреальних пророчих застережень, іронічних чи епатажних проявів особистої чи загальнолюдської немічності, або просто «дитячої гри»;

Рекомендуємо почитати:

Висота, бісектриса і медіана трикутника
Визначення. Висотою трикутника, опущеної з даної вершини, називається перпендикуляр, проведений із цієї вершини до прямої, що містить протилежну сторону трикутника. (рисунок 4.1) Рис.4.1 До ...

Особливості використання цифрових засобів навчання під час навчання іноземної мови
Методика навчання іноземних мов досліджує цілі і зміст, закономірності, засоби, прийоми, методи і системи навчання, а також вивчає процеси навчання і виховання на матеріалі іноземної мови. ...

Формування пошукової діяльності молодших школярів
Перш за все, потрібно зауважити, що формування в молодших школярів навиків пошукової діяльності має відбуватися у руслі розвивального навчання. Розвивальне навчання – не просто один з нових ...