Реалізація педагогічної технології формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Ця діяльність ґрунтувалася на принципах:

· віри в свої сили;

· виключення критики висловлюваних пропозицій;

· спонукання до сміливих задумів і вільних асоціацій.

Розгортання методики здійснюється за евристичними правилами:

· фіксації усіх спонтанних ідей;

· посилення суперечності (зокрема, між існуючими стратегіями художньої мислекомунікації) аж до стану конфлікту з наступним виявленням її генези і вірогіднісних способів усунення;

· здолання «когнітивного бар’єру», інерції музичного (художнього) мислення;

· оцінки надбань і недоліків оригінального і оптимального варіанту художнього розуміння.

Другий, навчально-проектувальний етап

передбачав:

а) осмислення:

· текстологічних знань (семасіологічних понять; типології художніх текстів за ознаками комунікативної «відкритості», способом смислової кодифікації, семіотичними принципами організації та ступенем сутнісно-смислової адеквації) архетипів музичної (художньої) семіосфери доби бароко, класицизму, романтизму і ХХ століття;

· форм музичного переживання (диференційованого сприймання окремих інтонаційних комплексів, цілісного споглядання інтонованого руху, фіксація і осмислення смислового гештальту) та його принципів (напруженості, суб’єктивної актуальності (атенціональності) і об’єктивної оформленості);

· алгоритму осягнення дво- і тримірної художньої епістеми;

б) оволодіння:

· технікою відстеження безперервних каузальних зв’язків у процесі абстрагування, появи і трансформації художньо-смислових комплексів на перцептивному (фонематичному), денотативному (предметно-означувальному) і сигніфікативному рівнях завдяки активізації рефлексивних механізмів ситуативного, перспективного і ретроспективного аналізу та механізму трансцендентальної рефлексії;

· методами смислоутворення (гіпотетико-дедуктивним, герменевтичним);

в) розвиток:

· креативності (здатності до семантичної гнучкості і продукування поліваріативності у невизначених ситуаціях художнього розуміння) та імагінативності (здатності схоплювати, вгадувати уявою і розпізнавати художньоявлений сутнісний смисл).

Оволодіння художньо-рефлексивною і ціннісно-смисловою компетенціями здійснювалось у процесі навчально-співбуттєвої діяльності, причому як у когнітивному форматі епістемно-діалогічної взаємодії через посередництво художнього тексту, так і стратегії інцептивного учіння.

Свою доцільність у реалізації згаданої діалогічної взаємодії виявили форми інтерактивного, зокрема кооперативного і колективного-групового навчання: «роботи в парах», «ротаційних трійок», «два-чотири – всі разом». Застосування у цих умовах методів «карусель», «мікрофон», «незакінчене речення», «ажурна пилка» надавало студентам можливість не лише засвоювати чималий обсяг дидактичного (художньо-епістемологічного) матеріалу і перевіряти якість своїх художніх знань, а й розвивати критичне мислення і навики дискутування, причому з різних позицій («спікера», «посередника», «експерта» тощо). Процес подібного обговорення, зазвичай, включав етапи висловлювання власної думки, її каузальної атрибуції і аргументації власної позиції.

Рекомендуємо почитати:

Аналіз навчальної програми середньої та старшої школи з фізики
У 2011-2012 навчальному році завершується перехід загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення предметів за новими різнорівневими навчальними програмами, які створено на основі Державно ...

Експериментальна перевірка ефективності розробленого комплексу вправ для навчання монологічного мовлення на початковому ступені
Будь-яка система навчання має бути ефективною, тільки тоді вона може застосовуватися. Щоб довести ефективність треба провести експеримент, довести ефективність на практиці. Практика проходи ...

Методика діагностики розвитку мовлення дітей раннього віку
Як показали результати попереднього вивчення нормативної документації, зокрема чинних програм виховання і навчання дітей дошкільного віку, які свідчать про те, що до якості мовлення малюків ...