Реалізація педагогічної технології формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Нова педагогіка » Технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики » Реалізація педагогічної технології формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Сторінка 19

Оволодіння методом інтуїції совісті допомогло студентам розкодувати семіосферу Партити С. Губайдуліної (партія віолончелі – Бог-Син, баяна – Бог-Отець, струнних – Дух Святий) і осягнути чергове тлумачення сутнісного смислу мовленого Христом на хресті. Осягнення художньої епістеми давало підстави, з одного боку, вийти на рівень деперсоналізованого художньо-історичного процесу і порівняти художнє тлумачення з попередніми хрестоматійними версіями (бахівською і гайднівською), а з другого – вступити в полеміку із задекларованим музикознавцями апокаліптичним «баченням» смислу єдиної симфонії авторки – «Слышу…Стихло…», зокрема прозріти в образі «мовчання» з 9-ої частини знак «legato життя», тобто відновлення цілісності у антиноміях «Голгофи-Христа», «Смерті-Воскресіння». Здійснюваний у ході калургійного споглядання музичного (художнього) тексту перехід студента з вектору синтагматичного, феноменологічного у вектор парадигматичний, онтологічний відбувався у все тому ж контексті загального подивування. Причому, каталізатором такої тримірної епістемної налаштованості студентів постало культивування у них духу благочестивої соборності, а також відповідна афективно-смислова поведінка самого викладача. Йдеться про коректне застосування ним методу «активного мовчання»

і спонукання молодших колег до майєвтичного діалогу.

Нарешті, готовність студента до само – і експертного оцінювання художньо-епістемологічної досвідченості, причому до реалізації його формувальної функції, з одного боку, була зумовлена результатами усієї попередньої взаємодії (впродовж трьох етапів впровадження технології епістемологічної самокорекції), а з другого – поставала надбанням ефективного використання спеціально розробленої нами методики «художня рада»на (групових та індивідуальних заняттях з фахових дисциплін, позааудиторних заходах).

Вона передбачала залучення студентів до дискурсивної бесіди з проблеми ((«олюдненого простору» стильової моделі, художнього напрямку, художньої течії, школи на прикладі кількох творів), а також до тропологічного і анагогічного аналізу виконавських інтерпретацій у ролях «художнього критика», «незаангажованого арбітра» і «конструктивного консультанта». Вільний обмін думками, звісно, відбувався в атмосфері благочестивої соборності. Дух взаємного пошанування спонукав кожного студента до самореалізації не у критиканстві (діалогу з «двійником»), а у діалогу із «заслуженим співрозмовником» (в арбітруванні і консультуванні), тобто витісняв дух «самості» (К. Юнг) і егоцентризму. З іншого боку, це стимулювало бажання майбутнього педагога виправдати дарований кредит довіри і поваги, а значить – неодмінної ретельності у підготовці. Утім, розуміючи складність і відповідальність позиції художнього коментатора як незаангажованого арбітра і високопрофесійного та гуманного консультанта, викладач на початковому етапі «переклав» ці функції на себе, або на «запрошених» експертів.

Само – та експертна оцінка здатності майбутнього вчителя музики до аксіологічної та професійної атрибуції художнього тексту, визначення та чіткого формулювання художньої епістеми на анагогічному рівні – в контексті методики «художня рада» – здійснювалась не лише у ході аудиторних занять (з історії музики, теорії музичного змісту, методики викладання художньої культури). Її стимульно-мотиваційна і анагогічна функція реалізувалась в процесі позааудиторної діяльності (під час відвідування концертів, театральних вистав, художніх виставок тощо). Формування готовності до само- і експертної оцінки технологічної оснащеності для розвитку досліджуваного досвіду студентів здійснювалося й під час організації художньо-епістемологічної діяльності учнів на уроках музики, мистецтва і художньої культури, тобто в ході педагогічної практики. Впродовж підготовки і проведення цих уроків предметом само- і експертної оцінки майбутнього вчителя музики (і мистецтва) поставала художньо-епістемологічна компетентність, що включала і технологічну готовність:

Страницы: 14 15 16 17 18 19 20

Рекомендуємо почитати:

Засоби навчання. Їх види та функції
Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. Засоби навчання у навчальному процесі: слово вчителя — для передачі знань, слово і дія для фор ...

Експериментальне дослідження соціально-педагогічноїї агресивності у дітей
У процесі експериментальної роботи стояло завдання перевірити гіпотезу про те, що рівень агресивності молодших школярів значно знизиться, якщо застосувати соціально-педагогічну технологію к ...

Педагогічні вміння та педагогічна техніка
Нині педагогічну техніку визначають як систему вмінь учителя, що дає змогу використовувати власний психофізичний апарат для досягнення ефективних педагогічних результатів. До основних компо ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net