Педагогічна технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Нова педагогіка » Технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики » Педагогічна технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Сторінка 2

У сфері мистецької освіти, зокрема, мистецтвознавчої і музикологічної інформації, яка вирізняється своїм релігаційним функціонуванням, це означає верифікацію повноти й адекватності художнього розуміння-знання предметної сутності. Здійснення сутнісної верифікації художнього розуміння предметності вимагає не лише актуалізації, але й коригування (ампліфікації) когнітивних, емоційно-афективних і психомоторних ресурсів реципієнта у векторі його самоудосконалення. Тобто, осягнення художнього знання постає не кінцевою метою, а засобом особистісного розвитку. Одним із варіантів технологічного забезпечення такого пізнавально-перетворювального процесу, сподіваємось, може стати технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики. Її моделювання ґрунтується на екзистенціальному тлумаченні діяльності як акту означення смислу, а також когнітивних теоріях ідентичних елементів, споглядання як учіння і феноменологічної редукції. Суть пропонованої моделі виражають такі концептуальні положення:

· з’ясування представленого в музичному (художньому) тексті знання (розуміння) пердметної сутності і визначення його повноти (достовірності) за схемою тримірної епістеми (знак, символ – позначене – означуване) передбачає постдовільну переорієнтацію функціонально-смислового поля його мислительної діяльності – зі стратегії «ведучого» у таїну буття (художнього розуміння сутності) і її гордовитого «відкриття» до стратегії «вéденого» і її шанобливого приймання;

· така переорієнтація художнього мислення включає не лише освоєння методів абстрагування, смислової репрографії (згортання, узагальнення), метафорично-алегоричної компаративності, рефлексивної апоретики (уміння допитуватись), контекстуального рефреймінгу (зміни вектору смислового аналізу) художньої інформації, її ретро-, проспективної і трансспективної рефлексії, але й сутнісну видозміну самого суб’єкта художньої комунікації, спонукає його до розширення духовно-творчого потенціалу;

· цей процес вимагає від майбутнього вчителя музики здатності до фрустраційної толерантності у ситуаціях послідовного освоєння, а згодом стимульного заміщення одних когнітивних процедур іншими на основі активізації відповідних психологічних механізмів: а) семантичної презуппозиції (припущення в одній моделі художнього знання інших), б) асоціативних зміщень і в) феноменологічної редукції художнього моделювання предметної сутності;

· таке стимульне заміщення художньо-образного пізнання інтуїтивно-совістівним спогляданням здійснюється за алгоритмом:

активізація мотиваційно-цільової реакції

поступова зміна когнітивних стимулів

утвердження готовності до діяльності в новій когнітивній (екзистенціальній) ситуації

· оволодіння інтуїтивно-совістівним методом, що передбачає актуалізацію віруючої думки і совісної волі (волі до сакрального), забезпечує готовність споглядача до сутністоної верифікації достовірності художнього знання (форми, розуміння), феноменологічна редукція якого проводиться за алгоритмом:

Рис. 1.1. Алгоритм поетапного осмислення художньої епістеми

Даний алгоритм реалізується на засадах теорії систем (Дж. Скандура, П.Мітчел, Т. Сакамото), зокрема ідеях цілісності, єдності зв’язків між компонентами, енвайронментальної спрямованості і телематичної відповідності.

Зміст викладених концептуальних положень, втілює ідеї синергетичного (В. Аршинов, Є. Князева, С. Курдюмов, І. Прихожан, Н. Таланчук, Г. Хакен), культурологічного (культурно-діяльнісного) (Л. Виготський, А. Асмолов, Є. Ямбург, В. Біблер), компетентнісного (І. Бех, І. Зязюн, В. Кремень, В. Луговий, О. Савченко, А. Хуторський, Л. Масол), аксіологічного (Г. Дробницький, І. Зязюн, О. Олексюк, О. Рудницька), технологічного (А. Алексюк, В. Гузеєв, М. Кларин, А. Нісімчук, О. Падалка, О. Пєхота, І. Підласий, О. Пометун, Л. Романишина, Г. Селевко, С. Сисоєва, О. Янкович) підходів і екзистенціально-гуманістичної парадигми розвитку (Г. Завершинський, К. Левін, Ж. Піаже).

Отож, метою

технології формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики є забезпечення його готовності до осягнення і сутнісної верифікації художнього знання (художньої епістеми) з метою ефективного виконання місії мудрого наставника молоді в сучасному посткультурному просторі. Ця мета конкретизується у низці завдань, що передбачають оволодіння майбутнім учителем музики художньо-рефлексивною, ціннісно-смисловою компетенцією та компетенцією самовдосконалення, тобто трансформації змісту цих уповноважень в особисті якості і набуття у такий спосіб художньо-епістемологічної компетентності (як досвідченості).

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Структура дидактичної гри
Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, ...

Організація проведення і результати педагогічного експерименту
Апробація методики відбувалася на базі Харківської школи №38 під час педагогічної практики. В якості експериментальної групи було обрано 7-а, в якості контрольної групи 7-б клас. Одним із з ...

Сутність і природа моральності
У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинське mores-звичаї) - норми, принципи, правила поведінки людей, людську поведінку (мотиви вч ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net