Педагогічна технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Нова педагогіка » Технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики » Педагогічна технологія формування художньо-епістемологічного досвіду майбутнього вчителя музики

Сторінка 11

Як бачимо, статистично значущих відмінностей між показниками обох діагностичних процедур не виявлено у жодній із груп. Утім, ширший діапазон показників самооцінки і дещо нижчі числові значення критерію И у експериментальних групах пояснюються значним переважанням у них кількості респондентів.

Для з’ясування реальної відповідності задекларованої готовності респондента до ефективного застосування герменевтичного методу «вживання» в художній смисл тексту (що визначалась за показниками креативності та імагінативності) нами було розроблено спеціальні завдання на смислову інтерпретацію художнього тексту. Таке художньо-семасіологічне завдання включало зразки трьох ейдетичних форм: схематичної (зокрема, акустичної); символічної (зокрема, часової) і алегоричної (зокрема, музичної). Складність цього діагностичного проекту полягала в тому, що кожна форма представляє принципово відмінний варіант смислового вираження. Перша, алегорична форма, як відомо, постає формою безпосереднього становлення музичної, живописної, фонематичної матерії смислу і передбачає нескінченні метафоричні зіставлення-порівняння художніх символів в межах відповідного синестетичного фонду. Друга, символічна форма представляє образну «завершеність» смислу у символічній (просторовій, часовій, словесно-образній) транспозиції. Нарешті, третя, схематична форма презентує ідейно-понятійну присутність «чистого» смислу в коді енергетичної (акустичної, оптичної, тектонічної або кінетичної) тотожності художньої символіки. Отож, для успішного смислового проектування студент мав не лише розрізняти ейдетичні форми у своїй художньо-комунікативній практиці, але й володіти відповідними прийомами компаративності, транспозиції і енергетичної кодифікації. Уміння смислового проектування, як і попереднє уміння гіпотетико-дедуктивного рефлексування художньої символіки, оцінювалось за трибальною шкалою (0, 1, 2, 3 бали – відповідно до рівнів сформованості художньо-епістемологічного досвіду).

Рівень освоєння так званого інтуїтивно-совістівного методу художнього споглядання сутнісного смислу, тобто методу сутнісного уподібнення як результату попереднього «зцілення» споглядача, діагностувався нами за допомогою методики «Художньо-епістемологічної проекції особистості», що передбачала завдання на міфологізацію художнього тексту. Вона постає адаптованим та інтегрованим нами варіантом методики «Викликані проекції рефлексивних структур особистості» В. Грязєвої-Добшинської, з одного боку, і проективної методики посттренінгової діагностики розвитку рефлексивних механізмів актуалізації індивідуальності В. Зубченка, з другого.

При створенні цієї методики ми спирались на метод активної уяви Р. Дезальє, Ж. Лакана, К. Юнга, і, що, у свою чергу, основується на ідеї екзистенціального психоаналізу Ж.-П. Сартра про виявлення суб’єктивного символізму через фіксацію обраних суб’єктами аспектів буття. Тому стратегічними для наших діагностичних пошуків виявилися результуючі положення цих досліджень, зокрема:

· впливу процесу смислової інтеграції художнього матеріалу на розвиток можливостей і рівень особистісного прогнозування;

· виявлення ефекту актуалізації установки особистісного зростання (самотрансценденції), завдяки залученню суб’єкта до символічного простору мистецтва;

· перспективного значення процесу смислоутворення для розвитку індивідуальної творчої активності, причому не лише під час декодування реципієнтом сутнісного смислу художнього тексту, але й у процесі з’ясування епістемічних модусу і стану (тобто верифікації повноти) його (смислу), репрезентації. Йдеться про співвіднесення реципієнтом версії вираженого сутнісного смислу – об’єктивної, соціокультурно зумовленої, суб’єктивної (в залежності від статусу художника на конкретному етапі розвитку художньої реальності) – з власне самою сутністю (як архетипом) і визначення ступеня стверджуваності смислового «висловлювання», а саме: художнього розуміння як переконання, як увірування (впевнення), а чи просто як усвідомлення.

Отже, метою створеної діагностичної методики постало виявлення здатності респондента до самоусвідомлення, розуміння і критичного переосмислення (аж до самотрансценденції, тобто виходу за межі «Я») – на мнемонічному, мислительному і екзистенціальному рівнях – причому, через посередництво (візуалізацію) інтонованого смислу.

Зміст діагностичних завдань передбачав візуальне оформлення вправ:

Страницы: 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Рекомендуємо почитати:

Основні етапи організації проектувальної діяльності школярів
Аналіз організації проектувальної діяльності з учнівською молоддю дозволяє виділити основні етапи проектної технології: початковий, основний, завершальний. На початковому, а іноді його нази ...

Підготовка до проведення семінарського заняття
Загально відомо, що підготовка до семінарського заняття складається з двох етапів – теоретичного та методичного. Теоретичний етап підготовки передбачає підбір теоретичних першоджерел, наочн ...

Сімейне виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в прийомних сім’ях
Усиновлення, опіка та піклування над дітьми – перевірені часом форми сімейного виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тоді як альтернативні форми, що набули р ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net