Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Нова педагогіка » Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів » Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Сторінка 6

Першим створив книгу про історію церковного співу Тарас Земка у 1629 році (Іван Огієнко «Історія українського друкарства».

Співацька освіта в монастирях здійснювалась за окремою программою. Великого значення надавалося систематичній роботі співаків з нотним фондом, загальному та музично-теоретичному навчанню. Монастирські хори комплектувалися переважно здібними, досвідченими та грамотними співаками за рахунок дітей та юнаків з українських козацьких полків. Належна увага приділялася підготовці уставників, майбутніх керівників хору. Навчання здійснювалося у двох напрямках: спів по нотах (для особливо здібних) та по слуху (для всіх інших). У зв’язку з цим в кожному монастирі створювалася власна методика співацького навчання та виховання.

Вокально-хорова освіта в міських школах. Співацька та хорова освіта в українських школах посідала досить скромне місце. Головним навчальним завданням шкільних уроків співу було опанування нескладних одноголосних творів з літургійної служби.

Великої значущості набувала діяльність православних братських шкіл (XVIст.), що зберігали та розвивали національні співацькі традиції. Статут багатьох братських шкіл зобов’язував навчанню хоровому співу без супроводу. У багатьох міських церковних школах України обов’язковим було навчання одноголосному співові, яке відбувалося за ірмологіями. Школярі за два роки навчання мали засвоїти елементарні знання та уміння за крюковою та нотолінійними системами. Ірмологійна теорія та спів набули значення початкового і в одночас обов’язкового щабля на шляху співацької освіти.

Більш скромне місце займав хоровий спів у полкових школах, де навчалися діти з козацьких сімей. Учителі (місцеві дячки) протягом п’яти років навчали учнів співацьким умінням церковного співу, колядкам, щедрівкам та гімнам.

Значну увагу приділяли навчанню співу у духовних училищах та духовних семінаріях. Більшість учнів були дітьми церковнослужителів, які були досить підготовлені для виконання складних творів. За навчальною програмою учні духовних училищ та семінарій засвоювали ірмологійну теорію та практику хорового співу. Вчилися складати музичні твори. Ретельне опанування ірмологійних знань надавало змогу учням вдосконалювати свою майстерність на матеріалі багатоголосся.

Однією з поширених в Україні форм фахової хорової освіти була підготовка співаків і диригентів у школах – студіях при архієрейських кафедрах. Програма співацької освіти в архієрейських хорах при школах – студіях містила вивчення київської нотолінійної системи, теорії знаменного та партесного співу. Практичне засвоєння складних багатоголосних хорових творів велика увага приділялася розвитку музичного слуху, ансамблевих умінь свідомого розуміння та виконання літературного тексту зростання фахового рівня хорової освіти в архієрейських школах – студіях позитивно впливало на розвиток вітчизняної хорової культури.

Значну роль у розвитку вокально – хорової культури відіграли колегіуми, програма навчання включала гру на українських музичних інструментах (кобза, гусла, бас), що сприяло підвищенню загальномузичного рівня учня.

Система навчання хоровому співу у сільській місцевості. Поступово в Україні складалося оригінальна система сільського хорового навчання та виховання (X – XVIII ст.)

Завдяки указу Синоду від 31 січня 1724 р. сільські діти з заможних родин здобули можливість в домашніх умовах одержувати елементарні знання з музичної грамоти та співу.

У сільській місцевості існувала практика додаткових музичних занять з метою підвищення співацького досвіду та здобуття права на майбутнє вчителювання. Велика увага в сільських школах приділялась опануванню нотною грамотою.

Більш серйозні заняття хоровим співом з сільським дітьми проводилися тільки зі здібними співаками тричі на тиждень.

Подальший професіоналізації хорової освіти сприяло становлення нотної грамоти. Зміна нотацій (з крюкової на нотолінійну) протягом XVII ст. характеризувала складний процес розвитку вітчизняного хорового мистецтва та освіти. Творчі й педагогічні ідеї М.Дилецького зокрема знайшли широке визнання у тогочасній вокальній практиці. Саме з кінця 70-х років XVII ст. почало з'являтися чимало нотної ірмологійної літератури, яка стала основним дидактичним матеріалом і носієм у досягненні теоретичної думки в галузі нової нотолінійної системи та дитячої хорової практики.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Система педагогічних наук. Взаємозв’язок педагогіки з філософією, психологією, соціологією, етнопедагогікою та іншими науками
Між предметні зв’язки педагогіки – зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища, процеси. Філософія, соціологія, естетика допомагають педагогі ...

Вимоги до лекції
Виходячи з основних функцій та завдань організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, вимоги до лекції поділяються на дидактичні (навчальні), виховні, розвивальні, пс ...

Підготовка до проведення семінарського заняття
Загально відомо, що підготовка до семінарського заняття складається з двох етапів – теоретичного та методичного. Теоретичний етап підготовки передбачає підбір теоретичних першоджерел, наочн ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net