Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Нова педагогіка » Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів » Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Сторінка 5

Вони були учнями італійських шкіл музики та співу. Благотворний вплив італійської музики знайшов своє вираження в загальному розвитку музично-творчих сил українських талантів. Прте композиторські духовні твори не мали безпосереднього зв’язку з древніми православними розспівами. Але не можливо не говорити про унікальність їх духовно-хорових концертів.

На початку XX століття з’являються нові композитори, які стають послідовниками цієї справи. Хоровий концерт розвивається і удосконалюється. Неможливо не згадати про Михайла Івановича Глінку – великого російського композитора, основоположника російської композиторської школи. М. Глінка шляхом глибокого вивчення древніх церковних розспівів прийшов до висновку, що гармонізація цих розспівів повинна засновуватися не на мажорних і мінорних гамах, а на древньо-церковних ладах. Багато хто з композиторів у своїй творчості намагався повернутися до древніх норм співу.

Особливе місце в цей період займав монастирський спів, так як монастирі в самій меншій мірі потрапили під вплив світського життя і обробці композиторів. Тому монастирські розспіви зберегли свої самобутні коріння церковного духу і разом з тим вони виражали дух молитв, саме тому ці наспіви були названі “молитвенними пісно співами”. Більшість з монастирських наспівів будують на знаменному розспіві, або з його модифікаціями в більшій чи меншій мірі перенесенні на мелодичний матеріал грецького або болгарського розспівів. Прикладом цього є розспів Києво-Печерської лаври та Троїцько-Сергієвої лаври. В кожному з таких розспівів можна побачити декілька “культурних пластів”: знаменного розспіву, пласт періоду багато -розспівності, пласт місцевих наспівів і пласт гармонійного переосмислення древніх наспівів. Таким чином, монастирська співоча діяльність являє собою протилежну систему композиторській діяльності і планує свої особисті шляхи, з допомогою яких можливо відновити древній спів, а разом з ним всю древню співацьку систему.

Традиції хорового навчання та виховання утверджувалися в монастирських, міських та сільських навчальних закладах.

Вокально-хорова освіта в монастирях України зажди були не тільки міцними духовними центрами православної культурної віри. Вони виконували важливу просвітницьку функцію у галузі церковної вокально-хорової (співацької) освіти. Дослідники виділяють діяльність Іова Княжицького, Лаврентія Зизанія, Захарія Копистенського, які зробили багато важливого на освітянській ниві.

Іов Княжицький – заснував Манявський скит, де в особливій пошані було церковний спів, зокрема болгарський. Скит на два століття став головним осередком культивування цього яскравого музично-стильового явища в Україні.

«Лексис .» Лаврентія Зизанія — перший український друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов’янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу. Зизаній перший в історії українського й східнослов’янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис .» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників. «Грамматіка словенска совершенного искусства осми частей слова» Зизанія (1596р.) — перший систематичний підручник церковнослов’янської мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено 8 частин мови: различіє (артикль), ім’я, містоім’я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. Як перша спроба опрацювання фонетичної й морфонологічної систем церковнослов’янської мови, виявлення її специфічних особливостей, «Грамматіка словенска» Зизанія була значним кроком у слов’янській філології. Зизаній значно удосконалив і збагатив слов’янську лінгвістичну термінологію. Видав і відкоментував низку теологічних творів.

Захарія Копистенський шляхтич червоноруський з Перемишля, український письменник, культурний і церковний діяч, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1624 року. Копистенський — автор богословських трактатів: «Книга про віру єдину…» (1619—1621), «Книга про правдиву єдність православних християн» (1623), передмови до «Бесіди Івана Золотоустого» (1623) та «Номоканона» (1624), проповідей («На погреб Є. Плетенецького») тощо. Копистенський брав участь у полеміці з представниками інших християнських течій. Його найбільшим полемічним твором вважається «Палінодія, або книга оборони» (1621—1622), що була спрямована проти католицизму та унії і виражала ідею об'єднання Східної Європи під егідою православ'я.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Становлення рівня розвитку виховного колективу в 2 – Б класі СЗОШ №303 на початку експерименту
На початку переддипломної безперервної практики, насамперед, ми були зацікавлені в тому, на якій стадії розвитку перебуває колектив класу. Необхідно було проникнути в духовний світ дітей з ...

Психологічний клімат на уроці іноземної мови
Успіх навчальної діяльності учнів у вивченні іноземної мови значною мірою залежить від психологічного клімату на уроці. Це перш за все атмосфера спокійної врівноваженості, взаємного довір'я ...

План-конспект уроку економіки по темі: ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Тема уроку: Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші. Мета уроку: Ознайомити учнів з поняттям міжнародна валютна система, основними її елементами, з поняттями валютний курс, міжнародні ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net