Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Нова педагогіка » Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів » Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Сторінка 2

У часи Володимира Святослава при Десятинній церкві в Києві діяли великий хор і школа для навчання співу. Існуючі у той час два види церковного співу, по-суті два різних стилі – кондакарний і тихирарний, що мали кожний собі відповідну нотацію. Кондакарний спів (від слова “кондак” – короткий вірш на честь святого) за текстовим матеріалом нагадував грецьку богослужбову систему. Система запису цього співу відрізнялася від усіх відомих без лінійних форм нотного письма, хоч у ній і є ряд знаків спільних для ранніх візантійських нотацій і крюкового письма. Наспів у кондакарному письмі викладався двома рядками, що містилися над текстом. Нижній за кількістю знаків відповідав кількості голосних у тексті. Верхній ряд, у якому періодично з’являлися графічні зображення, відповідав руху руки, для вказівок у якому напрямку розгорталася мелодія. До нашого часу дійшло кілька кондакарів, проте відсутній ключ до їх розшифровки. Ці кондаки датують початком ХІІ- початком ХІІІ століть, пізніших згадок про них немає. Дослідники вважають, що цей вид нотації існував недовго і вийшовши з вжитку, забувся. Особливістю кондакарної нотації є співвідношення нотної і текстової стрічок. На один склад відповідає не один нотний звук, а велика їх кількість, що призводить до багаторазового повторення голосних звуків і напівголосних. Наприклад: “Христе-е-е-е-е-е-е-е Боже”.

Друга найстаровинніша форма запису - це стихарна. Музика у ній була простіша, часом речитативна. На перше місце у ній виходив не звук, а слово, пізніше вона набула форми строфічної з приспівом. Найстараннішою формою є знаменний розспів. Основи знаменного розспіву, як і його крюкової або знаменної нотації, були закладені у часи Київської Русі, а саме у період її розвитку. Найстаровиннішою книгою знаменного розспіву вважаються “Стихар”, датований 1252 роком.

На початковій стадії розвитку знаменного розспіву в його основі були розкладені деякі візантійські зразки, але не в їх першоджерельному вигляді. Всі ці зразки творчо переосмислювалися. Цьому сприяло і те, що візантійська нотація не давала точної фіксації інтервальних співвідношень звуків у мелодії. Тому руські майстри, користуючись візантійськими записами, допускали видозміни у наспівах, вільно й творчо переробляли їх на свій лад. У подальшому розвитку ці наспіви також піддавалися змінам під впливом місцевих форм. Однак спільна основа зі старими помітна.

Раннє крюкове письмо мало найбільшу схожість з куаленською нотацією, яка одержала назву від Куаленського кодекса. Еволюція стилю знаменного розспіву йшла в напрямі мелодичного розгортання, не тільки через поширення звукоряду і зменшення в ньому питомої ваги речитативу. Розвиткові був підданий і сам мелодичний стиль, заснований на перших етапах свого існування переважно на пощабельному русі в обмеженому діапазоні з оспівуванням окремих стійких звуків. Поступово він завойовував усе ширший діапазон, ширші інтервальні ходи, нові ладові основи й ритмічні особливості. Для кожного тижня, починаючи від Великодня, визначився окремий ладо-інтонаційний стрій, або глас. Таких строїв було вісім. Коли вони вичерпувалися, починався новий цикл з повторенням гласів від першого до останнього.

Проблема восьмигласся вирішувалася протягом XII-XVI століть. Поступово визначилося коло гімнів як для недільних днів, так і для річних свят. Мелодика знаменного розспіву в цей час досягла найвищого розвитку.

Ці гласи були певним ладовим строєм і певною системою поспівок.

В XVI – XVII століттях з’являється п’ятилінійна система. Вчені вважали, що перейшовши на п’ятилінійну систему він дуже багато втратив і зазнав багато змін. Крюкова система замінилася на нотно-лінійне письмо, і теперішній одноголосий спів отримав назву партерний. Київське знамення – п’ятилінійний нотоносець. Ноти на ньому спочатку писалися квадратні, а пізніше овальні, без тактовних рисок і розміру, часто без ключових знаків. Таке нововведення давало можливість точно фіксувати висоту, тривалість звуку, а від стародавнього церковного співу залишилася лише акапельність.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Розвиток продуктивного мислення на уроках креслення
Наступним етапом нашої роботи було проведення експериментальних занять з креслення з учнями 11-го класу (технологічний профіль) Лозівської загальноосвітньої середньої школи . Ми не приводим ...

Аналіз результатів впровадження технології епістемологічної самокорекції майбутнього вчителя мистецтва
Останнім етапом реалізації моделі технології епістемологічної самокорекції визначено аналітико-результативний, що тривав упродовж 2007–2008 н.р. і передбачав перевірку необхідності та доста ...

Виховання фізичної і психофізичної культури
Козацьке загартування тіла і духу своїми коренями сягає часів праукраїнської історії. Цілісна система козацького тіло виховання викристалізувалася і досягла найвищого ступеня розвитку саме ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net