Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Нова педагогіка » Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів » Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Заработок на криптовалютах по сигналам. Больше 100% годовых!

Заработок на криптовалютах по сигналам

Трейдинг криптовалют на полном автомате по криптосигналам. Сигналы из первых рук от мощного торгового робота и команды из реальных профессиональных трейдеров с опытом трейдинга более 7 лет. Удобная система мгновенных уведомлений о новых сигналах в Телеграмм. Сопровождение сделок и индивидуальная помощь каждому. Сигналы просты для понимания как для начинающих, так и для опытных трейдеров. Акция. Посетителям нашего сайта первый месяц абсолютно бесплатно.

Обращайтесть в телеграм LegionCryptoSupport

Сторінка 2

У часи Володимира Святослава при Десятинній церкві в Києві діяли великий хор і школа для навчання співу. Існуючі у той час два види церковного співу, по-суті два різних стилі – кондакарний і тихирарний, що мали кожний собі відповідну нотацію. Кондакарний спів (від слова “кондак” – короткий вірш на честь святого) за текстовим матеріалом нагадував грецьку богослужбову систему. Система запису цього співу відрізнялася від усіх відомих без лінійних форм нотного письма, хоч у ній і є ряд знаків спільних для ранніх візантійських нотацій і крюкового письма. Наспів у кондакарному письмі викладався двома рядками, що містилися над текстом. Нижній за кількістю знаків відповідав кількості голосних у тексті. Верхній ряд, у якому періодично з’являлися графічні зображення, відповідав руху руки, для вказівок у якому напрямку розгорталася мелодія. До нашого часу дійшло кілька кондакарів, проте відсутній ключ до їх розшифровки. Ці кондаки датують початком ХІІ- початком ХІІІ століть, пізніших згадок про них немає. Дослідники вважають, що цей вид нотації існував недовго і вийшовши з вжитку, забувся. Особливістю кондакарної нотації є співвідношення нотної і текстової стрічок. На один склад відповідає не один нотний звук, а велика їх кількість, що призводить до багаторазового повторення голосних звуків і напівголосних. Наприклад: “Христе-е-е-е-е-е-е-е Боже”.

Друга найстаровинніша форма запису - це стихарна. Музика у ній була простіша, часом речитативна. На перше місце у ній виходив не звук, а слово, пізніше вона набула форми строфічної з приспівом. Найстараннішою формою є знаменний розспів. Основи знаменного розспіву, як і його крюкової або знаменної нотації, були закладені у часи Київської Русі, а саме у період її розвитку. Найстаровиннішою книгою знаменного розспіву вважаються “Стихар”, датований 1252 роком.

На початковій стадії розвитку знаменного розспіву в його основі були розкладені деякі візантійські зразки, але не в їх першоджерельному вигляді. Всі ці зразки творчо переосмислювалися. Цьому сприяло і те, що візантійська нотація не давала точної фіксації інтервальних співвідношень звуків у мелодії. Тому руські майстри, користуючись візантійськими записами, допускали видозміни у наспівах, вільно й творчо переробляли їх на свій лад. У подальшому розвитку ці наспіви також піддавалися змінам під впливом місцевих форм. Однак спільна основа зі старими помітна.

Раннє крюкове письмо мало найбільшу схожість з куаленською нотацією, яка одержала назву від Куаленського кодекса. Еволюція стилю знаменного розспіву йшла в напрямі мелодичного розгортання, не тільки через поширення звукоряду і зменшення в ньому питомої ваги речитативу. Розвиткові був підданий і сам мелодичний стиль, заснований на перших етапах свого існування переважно на пощабельному русі в обмеженому діапазоні з оспівуванням окремих стійких звуків. Поступово він завойовував усе ширший діапазон, ширші інтервальні ходи, нові ладові основи й ритмічні особливості. Для кожного тижня, починаючи від Великодня, визначився окремий ладо-інтонаційний стрій, або глас. Таких строїв було вісім. Коли вони вичерпувалися, починався новий цикл з повторенням гласів від першого до останнього.

Проблема восьмигласся вирішувалася протягом XII-XVI століть. Поступово визначилося коло гімнів як для недільних днів, так і для річних свят. Мелодика знаменного розспіву в цей час досягла найвищого розвитку.

Ці гласи були певним ладовим строєм і певною системою поспівок.

В XVI – XVII століттях з’являється п’ятилінійна система. Вчені вважали, що перейшовши на п’ятилінійну систему він дуже багато втратив і зазнав багато змін. Крюкова система замінилася на нотно-лінійне письмо, і теперішній одноголосий спів отримав назву партерний. Київське знамення – п’ятилінійний нотоносець. Ноти на ньому спочатку писалися квадратні, а пізніше овальні, без тактовних рисок і розміру, часто без ключових знаків. Таке нововведення давало можливість точно фіксувати висоту, тривалість звуку, а від стародавнього церковного співу залишилася лише акапельність.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Облік властивостей уваги у навчанні
Увага учнів – обов'язкова і необхідна умова для успішної учбової роботи. Основні засоби збудження уваги учнів – динамічне ведення занять із застосуванням різноманітних прийомів організації ...

Особливості ознайомлення дітей з іншомовною грамотою в дошкільні роки
При ознайомленні дітей з граматичним матеріалом слід брати за основу пізнавальну діяльність, а під час тренування та застосування - комунікативну взаємодію. Навчаючи дошкільників граматики, ...

Конструкторський етап проектування
Під час виготовлення власне виробу слід чітко розпланувати порядок дій учнів, запропонувати їм готовий виріб, як заключний етап практичної роботи. Продемонструвати його. На дошці розмістити ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.edudirect.net