Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Нова педагогіка » Роль духовних піснеспівів у музичному вихованні молодших школярів » Історико - логічний аналіз розвитку духовного співу

Сторінка 2

У часи Володимира Святослава при Десятинній церкві в Києві діяли великий хор і школа для навчання співу. Існуючі у той час два види церковного співу, по-суті два різних стилі – кондакарний і тихирарний, що мали кожний собі відповідну нотацію. Кондакарний спів (від слова “кондак” – короткий вірш на честь святого) за текстовим матеріалом нагадував грецьку богослужбову систему. Система запису цього співу відрізнялася від усіх відомих без лінійних форм нотного письма, хоч у ній і є ряд знаків спільних для ранніх візантійських нотацій і крюкового письма. Наспів у кондакарному письмі викладався двома рядками, що містилися над текстом. Нижній за кількістю знаків відповідав кількості голосних у тексті. Верхній ряд, у якому періодично з’являлися графічні зображення, відповідав руху руки, для вказівок у якому напрямку розгорталася мелодія. До нашого часу дійшло кілька кондакарів, проте відсутній ключ до їх розшифровки. Ці кондаки датують початком ХІІ- початком ХІІІ століть, пізніших згадок про них немає. Дослідники вважають, що цей вид нотації існував недовго і вийшовши з вжитку, забувся. Особливістю кондакарної нотації є співвідношення нотної і текстової стрічок. На один склад відповідає не один нотний звук, а велика їх кількість, що призводить до багаторазового повторення голосних звуків і напівголосних. Наприклад: “Христе-е-е-е-е-е-е-е Боже”.

Друга найстаровинніша форма запису - це стихарна. Музика у ній була простіша, часом речитативна. На перше місце у ній виходив не звук, а слово, пізніше вона набула форми строфічної з приспівом. Найстараннішою формою є знаменний розспів. Основи знаменного розспіву, як і його крюкової або знаменної нотації, були закладені у часи Київської Русі, а саме у період її розвитку. Найстаровиннішою книгою знаменного розспіву вважаються “Стихар”, датований 1252 роком.

На початковій стадії розвитку знаменного розспіву в його основі були розкладені деякі візантійські зразки, але не в їх першоджерельному вигляді. Всі ці зразки творчо переосмислювалися. Цьому сприяло і те, що візантійська нотація не давала точної фіксації інтервальних співвідношень звуків у мелодії. Тому руські майстри, користуючись візантійськими записами, допускали видозміни у наспівах, вільно й творчо переробляли їх на свій лад. У подальшому розвитку ці наспіви також піддавалися змінам під впливом місцевих форм. Однак спільна основа зі старими помітна.

Раннє крюкове письмо мало найбільшу схожість з куаленською нотацією, яка одержала назву від Куаленського кодекса. Еволюція стилю знаменного розспіву йшла в напрямі мелодичного розгортання, не тільки через поширення звукоряду і зменшення в ньому питомої ваги речитативу. Розвиткові був підданий і сам мелодичний стиль, заснований на перших етапах свого існування переважно на пощабельному русі в обмеженому діапазоні з оспівуванням окремих стійких звуків. Поступово він завойовував усе ширший діапазон, ширші інтервальні ходи, нові ладові основи й ритмічні особливості. Для кожного тижня, починаючи від Великодня, визначився окремий ладо-інтонаційний стрій, або глас. Таких строїв було вісім. Коли вони вичерпувалися, починався новий цикл з повторенням гласів від першого до останнього.

Проблема восьмигласся вирішувалася протягом XII-XVI століть. Поступово визначилося коло гімнів як для недільних днів, так і для річних свят. Мелодика знаменного розспіву в цей час досягла найвищого розвитку.

Ці гласи були певним ладовим строєм і певною системою поспівок.

В XVI – XVII століттях з’являється п’ятилінійна система. Вчені вважали, що перейшовши на п’ятилінійну систему він дуже багато втратив і зазнав багато змін. Крюкова система замінилася на нотно-лінійне письмо, і теперішній одноголосий спів отримав назву партерний. Київське знамення – п’ятилінійний нотоносець. Ноти на ньому спочатку писалися квадратні, а пізніше овальні, без тактовних рисок і розміру, часто без ключових знаків. Таке нововведення давало можливість точно фіксувати висоту, тривалість звуку, а від стародавнього церковного співу залишилася лише акапельність.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Методи розвитку творчих здібностей під час занять в гуртках
У процесі навчання, відповідно до змісту тем, доцільно використовувати, крім одноосібного виконання учнями роботи, такі активні форми роботи як групові, парні, комбіновані. Колективна робот ...

Проблема співвідношення понять мотивації та пізнавального інтересу до навчання
Проблема співвідношення понять мотивації, мотивів, стимулів та інтересу до навчання – одна з найголовніших у педагогічній психології. З наукової точки зору, вивчення будь-якого явища потреб ...

Форми позакласної роботи
Широтою й розманітністю змісту позакласної роботи обумовлене й багатство її форм. Форми позакласної роботи - це ті умови, у яких реалізується її зміст. Форм позакласної роботи величезна кіл ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net