Поняття про увагу та фізіологічні основи уваги

Нова педагогіка » Властивості уваги та їх облік в навчанні » Поняття про увагу та фізіологічні основи уваги

Серед усіх психічних процесів і властивостей увага посідає особливе місце. Вона не має свого специфічного предмету вивчення, проте супроводжує всю психічну діяльність людини. Відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, уява - кожен з цих процесів має свій специфічний зміст. Увага - важлива сторона усіх пізнавальних процесів, і при цьому та, в якій вони виступають як діяльність, що вона спрямована на певний об'єкт.

Увага нерозривно пов'язана з діяльністю. На ранніх стадіях філогенетичного розвитку увага безпосередньо включається в практичну діяльність; вона спочатку виникає у вигляді настороженості, готовності до дій по першому сигналу, а може означати і загальмованість, яка служить для підготовки до дій.

Спрямованість психічної діяльності людини на певні об'єкти і зосередженість на них називається увагою (Нерозня О.В.)

Вчені по різному визначають місце уваги серед інших психічних явищ, але більшість схильні вважати, наприклад С. Л. Рубінштейн, що увага - динамічна характеристика протікання пізнавальної діяльності. П. Я. Гальперін визначає увагу як автоматизовану дію контролю. І В. Страхов вважає , що „увагу не можна відокремити від психічних процесів і станів". К. Ф. Добринін ставить увагу в тісний зв'язок з особистістю.

Увага зв'язана із збудженням одних нервових центрів і гальмуванням інших нервових центрів. Це і становить фізіологічну основу виділення певних подразнень і перебігу процесів у певному напрямі.

Виділення зовнішніх подразнень і перебіг процесів у даному напрямі визначаються насамперед силою нервових збуджень, яка в першу чергу залежить від сили зовнішнього подразнення. Сильніші збудження подавляють одночасно з ними слабші збудження і визначають перебіг психічної діяльності у відповідному напрямі.

Проте можливе і злиття діяння двох або кількох одночасних подразників, які посилюють один одного. Цей вид взаємодіяння збуджень також є однією з основ виділення подразнень і перебігу процесів у певному напрямі.

Дуже важливий для розуміння фізіологічних основ уваги встановлений І. П. Павловим закон індукції нервових процесів: Згідно з цим законом, процеси збудження, які виникають в одній ділянці кори головного мозку, викликають гальмування в інших її ділянках. І, навпаки, гальмування однієї частини кори викликає підвищене збудження в інших ділянках кори. В кожний даний момент часу в корі є який-небудь осередок підвищеної збудимості, який характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. «Якби можна було, - говорить Павлов, — бачити крізь черепну кришку і якби місце великих півкуль з оптимальною збудимістю світилося, то ми побачили б на думаючій свідомій людині, як по її великих півкулях пересувається вигадливо-неправильних обрисів світла пляма, що раз у раз міняється в формі і величині, - пляма, оточена на всій решті півкуль більш або менш значною тінню». Саме цій світлій плямі, яка може охоплювати собою одночасно різні ділянки кори, і відповідає більш ясне усвідомлення нами того, що діє на нас і викликає це підвищене збудження.

Велике значення для вияснення фізіологічних основ уваги має також принцип домінанти, висунутий академіком Ухтомським. Згідно з цим принципом, в мозку завжди є домінуючий, пануючий осередок збудження, який немовби притягає до себе всі збудження, які йдуть в цей час у мозок, і завдяки цьому ще більше домінує над ними. Основою виникнення такого осередку є не тільки сила даного подразнення (іноді вона може і не відігравати істотної ролі), але і внутрішній стан нервової системи, зумовлений попередніми подразненнями і наявністю вже второваних шляхів в мозку, наявністю зв'язків, закріплених в попередньому досвіді. Наявністю домінуючого осередку збудження, або домінанти, пояснюється вибірний характер діяльності нервової системи. З психологічного боку це виявляється в увазі до одних подразнень і відвертанні від інших подразників, які діють на нас в даний момент.

Посилена увага зв'язана звичайно з характерними для неї зовнішніми проявами: з рухами, спрямованими на те, щоб краще сприйняти предмет (придивитися, вслухатися в нього), з затримкою зайвих рухів, з затримкою дихання, з характерною для уваги мімікою.

Рекомендуємо почитати:

Духовно-моральні цінності та вікові особливості розвитку дітей шкільного віку
Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожнім етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю. К. Бабанский, т ...

Характер текстів для читання та система вправ для навчання техніки читання учнів початкової школи при вивченні турецької мови
Для формування адекватних умінь читання велике значення має характер текстів для читання, їх зміст, інформативність, цікава фабула і т. ін. Від якості текстового матеріалу залежить мотиваці ...

Специфіка організації мовленнєвої діяльності першокласників
Кожна людина користується рідною мовою, щоб передати свої думки і розуміння думок, висловлених іншими. Дитина, яка народилася, застає в готовому вигляді рідну мову. Але вона не тільки засво ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net