Розвиток емоційної чутливості дитини

Нова педагогіка » Основні проблеми викладання образотворчого мистецтва » Розвиток емоційної чутливості дитини

Сторінка 2

Розвиток чутливості, що безпосередньо пов'язаний із внутрішнім світом учня, аналізом цього світу, гальмується із засиллям «логізму» як у минулій радянській школі, так і в сучасній українській школі. Саме «логі-зація» навчального процесу передбачає накопичення й оволодіння великим обсягом інформації. Внаслідок цього знання стають емоційно безбарвними. І вже зараз можна констатувати, що в сучасних дітей емоції слабнуть ще більше. А саме сила емоцій визначає глибину внутрішнього світу і саме це визначає в людині творця, а не різноманітний діапазон інформації, який хоч і потрібен, але визначає людину-виконавця, люди-ну-гвинтика. Ми, педагоги, «міняємо, — як писав Гейне, — чисту золоту монету споглядання на паперові гроші книжкових визначень і виграємо в широті життя те, що програємо в глибині його».

Через усі шкільні програми з образотворчого мистецтва наскрізь проходить розвиток репродуктивних здібностей. Це ще якось можна було б зрозуміти, коли б мова йшла про художні училища або художні інститути. Розвиток творчих здібностей тут тільки декларується, а саме вони (і тільки вони) здатні формувати естетичний і моральний розвиток учня. Але й розвиток репродуктивних здібностей, на чому побудовані нові програми, не вдається реалізувати через їхню структуру і малу кількість годин, відведених для вивчення. Необхідно вчителю образотворчого мистецтва відмовитись від традиційного розуміння розвитку творчих здібностей як здатності зображати речі, через які мимоволі самовиражається людина. Саме в програмах і посібниках з образотворчого мистецтва процес навчання було зведено до освоєння необхідної суми знань і вмінь і саме цьому процесу намагалися надати творчого характеру.

Нині вдумливий учитель, відчуваючи, розуміючи недосконалість сучасних програм, які мало чим відрізняються від програм радянського часу (за структурою), не враховують усіх психологічних особливостей дитини в розвитку, вдається до іншої крайності. Починається перенесення на наш ґрунт інших педагогічних систем, які не враховують менталітету народу, його історичного і культурного розвитку. Поряд із багатьма позитивними педагогічними сторонами цих систем може бути перенесено багато такого, що може заважати духовному національному поступу молодої генерації, а значить і всього народу. Водночас слід брати все позитивне, що сприятиме повноцінному духовному розвитку дитини.

Страницы: 1 2 

Рекомендуємо почитати:

Що таке казка. Історія казки
Казка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Один з основних жанрів ...

Планування навчального проекту. Завдання і види планування
Увесь матеріал навчальної теми вже поділено в календарно-тематичному плані на двогодинні заняття так, щоб не було уроків повністю присвячених викладанню теоретичного матеріалу. Теоретичний ...

Історія зародження та розвиток декоративного розпису
Художній твір (виріб) — особливий соціально-культурний предмет, який відбиває художньо-духовну концепцію та має утилітарну цінність. Якщо художня концепція відсутня або деформована, твір не ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net