Цілі та зміст навчання діалогічного мовлення

Діалогічне мовлення – це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець. Таким чином діалог – це така форма мовлення, у процесі якої відбувається безпосередній обмін взаємопов’язаними і взаємозумовленими висловлюваннями.

Мета: формувати компетенції вести розмову у зв’язку з прочитаним, прослуханим або побаченим у межах мовленнєвих ситуацій, визначених програмою, самостійно використовувати програмний мовний матеріал для реалізації завдань, найбільш типовими серед них є :

Розпитати Запропонувати Заперечити Повідомити Уточнити Уявити Оцінити Обґрунтувати

Є ще також фрази мовленнєвого етикету: діалогічна єдність – сукупність реплік, що характеризується структурною, семантичною та інтонаційною завершеністю.

Особливості: Психологічні: Вмотивованість, Зверненість, Спонтанність, Емоційна забарвленість, Лінгвістичні: Наявність готових мовленнєвих одиниць, Ситуативність, Можлива неповнота речень, Вживання стягнених форм.

Основними якісними показниками сформованості загального вміння вести діалог іноземною мовою є такі спеціальні вміння:

1) уміння починати діалог, вживаючи відповідну ініціативну репліку (повідомлення, спонукання, запитання);

2) уміння швидко реагувати на репліку співрозмовника, використовуючи репліки, що мають різні комунікативні функції;

3) уміння підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою ініціативну репліку;

4) уміння стимулювати співрозмовника до висловлювання, виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру;

5) уміння продукувати ДЄ різних видів;

6) уміння продукувати діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій (в межах тематики, мовного і мовленнєвого матеріалу, визначених чинною програмою для даного класу і типу школи);

7) уміння в разі необхідності (нерозуміння репліки співрозмовника чи утруднення при висловлюванні своєї думки) ввічливо перервати розмову і звернутися за допомогою до партнера або навіть до довідника (розмовника, словника).

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) після закінчення 9-го класу передбачає оволодіння такими типами діалогу:

1) діалог етикетного характеру

2) діалог-розпитування

3) діалог-домовленість

4) діалог-обмін думками, повідомленнями.

Рекомендуємо почитати:

Теоретичні аспекти прав дітей в Україні
В Конвенції про права дитини наголошується, що “дитиною є будь-яка людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, стосовно даної дитини вона не досягає повноліття раніше”. М ...

Врахування вікових особливостей учнів
1) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів. 2) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів. 3) Диференційований підхід до сильних і слабких учн ...

Дидактичні умови організації самостійної роботи у класі-комплекті
Самостійна робота на уроці – органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленост ...