Вплив творчості письменника на формування етичних відносин культури старших дошкільників

Роману Дефо згодом часто наслідували. Виникло слово «робінзонада» як позначення цілого жанру; дотепер ми вживаємо слово «Робинзон» як прозивне. Цікаво, що Жуль Верн, створюючи «Таємничий острів», як і Дефо, наділив свого героя Сайруса Сміта – теж «Робінзона» – тією професією, яка в кінці XIX століття здавалася втіленням часу – професією інженера.

Він помер в кінці квітня 1731 року. Жаліслива міс Брокс – господиня будинку, де Дефо ховався, поховала його на свої власні гроші. Газети присвятили йому короткі некрологи, переважно знущальної властивості, в самому утішному з яких його удостоїли назвати «одним з найбільших громадян республіки Граб-стріт», тобто лондонської вулиці, де тулилися тодішні борзописці і віршомази.

Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Мовлення – це спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією. Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення ж – вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів.

Мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); мовлення може бути зафіксоване в кодах – графічному, акустичному, думка фіксується тільки у внутрішньому коді особистості; мовлення – довільне, думка може бути і недовільною. Думка формулюється у мовленні (зовнішньому), і не тільки формулюється, а й формується в мовленні (внутрішньому), у мовних знакових системах. Теорія мовленнєвої діяльності досліджує мислення, що виявляється в аналізі аспектів, направлених на оперування значеннями, смислом, мислиннєвими кодами та кодовими переходами.

У процесі мовленнєвої діяльності, творення мовлення структурною одиницею прийнято вважати висловлення. Це одиниця мовленнєвого спілкування. Це така одиниця, яка має відносну самостійність, завершеність, містить в собі комунікативно-модальний аспект, інтонацію (в усному варіанті), невербальні засоби, доступна актуальному членуванню (тема-рема).

Термін «мовлення» позначає і процес мовлення, і результат мовленнєвої діяльності, т.т. текст – усний, письмовий або навіть мислиннєвий. Мовлення поділяється на зовнішнє і внутрішнє.

Так, як і у всіх інших формах психічної діяльності, ми повинні виділяти в мовленнєвій діяльності мотив, який її породжує, мету, якій вона підпорядковується, і завдання, яке виникає, якщо ця мета дається в певних умовах. Ми повинні виділяти в цій розгорнутій мовленнєвій діяльності й окремі етапи чи дії та операції, що виконують ці дії.

Мова – це фактор, що цементує націю, покликаний виявляти внутрішню своєрідність її психофізичної культури. Через ставлення до української мови виявляється ставлення народу до родовідної духовної культури, до свого минулого й майбутнього. Плекання духовності в широкому розуміння слова дає основу для розвитку мови. Народ, який творить рідною мовою, думає про майбутнє своєї нації.

Рекомендуємо почитати:

Вступ та навчання в Болонському університету
Стати студентом Болонського університету можна тільки відучившись одін-трі роки в російському вузі. Як правило, зарахування відбувається за посередництва Італійського інституту культури в М ...

Лінгводидактичні засади розвитку зв’язного мовлення
Процес становлення мовної особистості починається з дитинства. Коли учень іде до школи, він звертає увагу на мовлення учителя, наслідує його. Кваліфікований педагог на своєму прикладі повин ...

Формування алгоритмічних евристичних прийомів розумової діяльності
Дослідження процесу засвоєння і застосування знань показали, що учні засвоюють змістовну сторону знань і безпосередньо з нею пов’язані конкретні прийоми вирішення досить вузького кола задач ...