Рекомендації щодо удосконалення здоров’язберігаючого компонента підручників для початкової школи

Нова педагогіка » Здоров’язберігаючий компонент у змісті і структурі підручників для початкової школи » Рекомендації щодо удосконалення здоров’язберігаючого компонента підручників для початкової школи

Сторінка 2

Успішне формування культури здоров’я школяра можна здійснювати лише за умови оптимального програмово-змістового блоку моделі культури здоров’я особистості. При визначенні структури й змістовного наповнення цього блоку ми виходили, насамперед, із сутності поняття здоров’я, розглядали людину і її здоров’я як систему. При цьому доцільно розрізняти три аспекти змістової сторони культури здоров’я особистості – духовний, психічний і фізичний, де перший відіграє роль системоутворюючої домінанти. Набуваючи й засвоюючи знання з фізичного виховання, валеології й безпеки життєдіяльності, молодший школяр може формувати, зберігати й зміцнювати своє здоров’я з урахуванням вікових, статевих та інших чинників.

2. Потребнісно-мотиваційний блок включає такий суб’єктивний чинник як мотиви, що охоплюють прагнення, потреби й інтереси молодшого школяра. У ролі стимулу формування культури здоров’я школяра можуть виступати зовнішні обставини, але провідне значення тут мають мотиви, такі як любов до людей, радість пізнання, бажання бути щасливим, участь у творчості, прагнення бути здоровим, фізично дужим і гарним тощо.

3. Діяльнісно-практичний блок можна вважати найбільш значущим з позиції системного підходу до формування культури здоров’я молодшого школяра. Відомо, що у процесі навчальної діяльності школярів здійснюється засвоєння знань, розвиток основних фізичних умінь і навичок, фізичних якостей, розвивається його ціннісне ставлення до світу, формуються, інтегруються й виявляються різноманітні якості особистості. Культура здоров’я набуває свого змісту відповідно до результатів практичної фізкультурної діяльності школярів.

Багатство й глибина особистості школяра, який володіє високим рівнем культури здоров’я, визначається тим, що він може, використовуючи сучасні методи теорії і практики фізичного виховання, прийоми, засоби оздоровлення, розробити дійову індивідуальну оздоровчу систему. Така особистість має можливість інтерпретувати, своєчасно коректувати зміст індивідуальної оздоровчої системи протягом усього життя.

Культура здоров’я школяра виражається у глибині й системності знань, рівні сформованості гуманістичних ціннісних орієнтацій, розвиненості різних типів мислення, розумінні виховних можливостей національних культуpно-істоpичних традицій, активності оздоровчої діяльності, виявленні творчої ініціативи, в емоційно-ціннісному ставленні до навчання й майбутньої професії, здатності до спілкування з валеологічної тематики, умінні розробляти індивідуальну оздоровчу систему й вести здоровий спосіб життя.

Для підвищення здоров’язберігаючої ролі підручника доцільно добирати тексти, у яких оздоровчі явища представлені в діалектичному розвитку, звертати увагу на чинники, що забезпечують такий розвиток.

Виходячи з того, що основними методами накопичення знань з курсу «Основи здоров’я» є безпосередні спостереження дітей, практичні роботи та дослідницьку діяльність, основна роль підручника повинна реалізуватися у систематизації знань, навчанні школярів зв'язувати окремі факти в ціле, розкривати їх у взаємозв'язках і взаємозалежностях, тобто реалізувати в єдності змістовий і процесуальний компоненти навчання.

Здоров’я людини – один із найважливіших показників економічного, соціального і морального благополуччя суспільства. Водночас сучасні соціально-економічні та екологічні кризи в країні зумовили значне погіршення здоров’я населення, особливо дітей. Відзначається необхідність збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’я школярів, формування у них умінь і навичок здорового способу життя. Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам.

Від ставлення людини до свого здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одна з найважливіших проблем сучасної школи. Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок, формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язана з активним залученням учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формуванням у них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Особливого значення в процесі формування здорового способу життя молодших школярів набувають систематичність, безперервність та послідовність їх навчання і виховання, які дають можливість поступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними.

Страницы: 1 2 3 4

Рекомендуємо почитати:

Організація пізнавальної діяльності учнів
1) Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів: планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення; використання у ...

Мотиваційний компонент при вивченні теми ''Міжнародна валютна система. Міжнародні гроші''
Під мотивацією розуміють застосування різних способів формування в учнів позитивних мотивів і ставлення до навчання. Мотивація здійснюється протягом усього заняття, на кожному з його етапів ...

Формування пізнавального інтересу в учнів засобами практичної спрямованості
Формуючий експеримент — конструюються нові педагогічні явища. Спостереження за старшокласниками доводить, що загрозою для них є ще й психологічне налаштування: песимізм, прагнення жити сьог ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net