Здоров’язберігаюча функція початкової освіти як науковий пріоритет

Нова педагогіка » Здоров’язберігаючий компонент у змісті і структурі підручників для початкової школи » Здоров’язберігаюча функція початкової освіти як науковий пріоритет

Сторінка 4

Проблемі здорового способу життя як важливого чинника особистості, сучасному досвіду і методиці впровадження оздоровчої освіти та виховання дітей і молоді присвятили свої дослідження науковці О.Дубогай, С.Жупанич, В.Туташиновський та ін.

Найважливішими напрямами оздоровчої діяльності були санітарно-гігієнічне виховання та організація спортивно-масової роботи. Найпотуж-нішою традицією культивування фізичного здоров’я людини є виникнення Олімпійських ігор у Давній Греції в 776 р. до н.е., які й нині користуються популярністю.

Здоровий спосіб життя – це спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров’я на довгі роки життя.

Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок, формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих .

Особливістю останніх десятиліть є зростання соціально зумовлених хвороб серед підлітків і молоді. З огляду на це посилено увагу до питань збереження психічного здоров’я, корекції психофізичних відхилень, профілактики шкідливих звичок, формування духовного здоров’я школярів.

Сучасні уявлення про здоровий спосіб життя тісно пов’язані з наявністю умінь і навичок, які допомагають людині бути здоровою. Процес формування здорового способу життя потребує обов’язкового поєднання інформаційного та мотиваційного компонентів з практичною оздоровчою діяльністю учнів.

Зміни в соціально-культурному, економічному, політичному житті України сприяли трансформації цілей і завдань освіти. Основними завданнями сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, чинити опір негативним впливам. В останнє десятиріччя ХХ століття широкого розповсюдження в усьому світі набув підхід, в основу якого покладено навчання учнів життєвих навичок. Цей підхід розглядають як альтернативу до інформаційно-просвітницького напряму.

У європейській педагогіці набуває популярності концепція компетентності особистості. В її основі – ідея виховання компетентної людини, яка не лише володіє необхідними знаннями, відзначається професіоналізмом, але вміє застосовувати ці знання на практиці відповідно до ситуації.

Компетентність – це сукупний внутрішній досвід у поєднанні із здібностями людини, її професіоналізм, що дають змогу успішно вирішувати життєві та професійні завдання; це здатність орієнтуватися і діяти самостійно, активно, ефективно, правильно. Існує декілька поглядів щодо структури компетентності. Але всі науковці включають у цю структуру вміння і навички, що ґрунтуються на знаннях, що були здобуті в процесі навчання. Глибокі, гнучкі, дієві та міцні знання становлять фундамент навичок і вмінь. Вони забезпечують їх надійність, стійкість і міцність.

Здоров’я, безпека і міжособистісна взаємодія безпосередньо пов’язані з поведінкою. Саме ця особливість зумовлює необхідність цілеспрямованого формування в учнів соціально-психологічних компетентностей, що допоможе їм подолати проблеми, пов’язані з вимогами повсякденного життя. Серед них виокремлюють такі:

емоційно-вольові;

інтелектуальні;

соціальні.

Ці компетентності називають також життєвими навичками.

Життєві навички (за визначенням ВООЗ) – це здатність людини до адаптації і позитивної поведінки, уміння діяти відповідно до вимог та проблем повсякденного життя. Життєві навички допомагають людині вести здоровий і повсякденний спосіб життя: адекватно сприймати себе і оточуючих, будувати позитивні міжособистісні стосунки, критично і творчо мислити, приймати відповідні рішення, розв’язувати проблеми і керувати своїми емоціями.

Розвиток життєвих навичок визнано найефективнішим методом формування здорової і просоціально орієнтованої особистості.

Як вважають науковці Н.Бібік та Н.Коваль, основними життєвими навичками (компетентностями), що сприяють здоровому способу життя в молодших школярів, є:

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Рекомендуємо почитати:

Підготовка вчителя до уроків праці
Удосконалювання трудового виховання жадає від учителів науково-теоретичних знань, практичних трудових й організаційних умінь, знань основ сучасного виробництва, і зокрема галузей виробництв ...

Особливості гендерного виховання учнів ПТНЗ
Проблема гендеру в педагогічній науці висвітлена у трьох основних аспектах: як така, що має місце в освіті; впровадження і реалізація гендерного підходу на різних рівнях освіти; розробка пр ...

Цілі та зміст навчання лексики. Активний, пасивний та потенціальний лексичний мінімум
Метою формування лексичної компетенції: формування лексичних навичок як важливого, невід’ємного компонента рецептивної та продуктивної мовленнєвої діяльності. Практична мета навчання інозем ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net