Байка - один з видів літературного жанру, який вивчається за програмою. Алегорія. Мораль

Нова педагогіка » Вивчення байок в початковій школі » Байка - один з видів літературного жанру, який вивчається за програмою. Алегорія. Мораль

Сторінка 7

Возьми мене мишей ловити.

("Щука і Кіт")

Отже, в цій ділянці будови байки відомі байкарі виявляють певну своєрідність, що вирізняє їх з-поміж байкарів їх часу.

У байках використовуються різні способи уведення чужих думок і висловлень в авторську мову.

а) використання прямої мови;

Письменники-байкарі широко використовують пряму мову як певний синтаксичний засіб, що дає можливість точніше відтворити особливості мови окремих персонажів.

Способи введення прямої мови в загальний текст відіграють важливу роль у створенні уснорозмовного стилю в байках Гребінки, Глібова, Сковороди тощо.

Особливо цікавим у цьому плані є вживання синонімів-вводів, що відзначаються своєю різноманітністю і використовуються нерідко для характеристики дійових осіб. Ці елементи різнять творчу манеру письменників.

Для введення прямої мови є кілька груп дієслів говоріння: додати, твердити, натякати; також складені вводи придумати, що сказати, поважно докладати. Вони взяті з нейтральної лексики, але можуть виконувати й оціночну роль – пов'язують пряму мову з попереднім авторським текстом, розкривають його зміст, вказуючи на місце і роль представленої тут дійової особи.

Для введення речень з прямою мовою використовується багато слів, що вказують психологічний стан мовця та доповнюють змалювання картини, на фоні якої розгортається подія, чим досягається більша яскравість зображення, його драматизація. У цьому плані виступають такі дієслова: голосити, квилити, благати, стогнати, лютувати:

Ягнятко в плач,

А потім на травицю впало:

- Ох, за що ж, за що! – простогнало .

("Гадюка і Ягня")

Трохи осторонь стоїть внутрішня пряма мова, введена за допомогою дієслів мислення: подумати, думати, надумати. Такий спосіб введення мови персонажа де в чому різниться від попередніх, оскільки він може бути використаний лише за певних умов – тоді, коли мовець з певних причин не виголошує своїх думок.

Зовнішньо передача прямої мови такого характеру оформлюється, як звичайна пряма мова:

Згадав [Лев] про Мишу, що вона казала,

Та й дума, плачучи: "Якби вона була,

Загинути б мені, дурному, не дала:

Тенета б всі попрогризала,

І я б гуляв оце в земному маю,

Мов у раю ."

("Лев і Миша")

Специфічним для жанру байки взагалі є персонажі тваринного світу і слова звуконаслідувального походження: загавкати, закувати, мурликати. Наприклад:

- А цур їм, дітям тим, - зозуля закувала, -

Нащо здалось гніздо мені?

Яєчка крадькома я другим підкладала,-

Нехай висиджують, дурні!

("Зозуля і "Горлиця")

З найбільш уживаними й узвичаєними при введенні прямої мови словами автори байок уживають слова оціночного, емоційно забарвленого значення. Це є важливою ознакою індивідуального стилю байкарів.

б) використання вільної непрямої мови.

Найбільш органічне поєднання мовних партій дійових осіб і автора досягається в байках Глібова, Крилова, Гребінки введенням так званої вільної непрямої мови, або невласне прямої мови, якою передаються суб’єктивні уявлення баєчних персонажів:

У темнім лісі, за горами

Зібравсь усякий звір:

Вовки, лисиці з ховрахами,

Зайці дурні, шкідливий тхір,

І ще там деяких чимало

Безпечно в лісі панувало.

Була і пасіка у них .

Нехай, мов, люди не гордують,

Що тільки все вони мудрують

У хуторах своїх.

От радиться громада стала –

Кому б пасічником буть!

("Ведмідь-пасічник")

З цього випливає, що авторська розповідь непомітно переходить у вільну непряму мову, про що свідчить характерна інтонація мовлення і деякі лексичні та граматичні ознаки. Іноді про елементи непрямої мови можна лише здогадуватися, зважаючи на питальний чи окличний характер речень. Наприклад:

Раз якось Лебідь, Рак і Щука

Везти з вагою віз взялись.

І в нього троє всі мерщій впряглись,

Щосили смикають – та ба, немає ходу!

("Лебідь, Щука і Рак")

Маючи своїм початковим ґрунтом живу розмовну мову, для якої змішування ознак прямої і непрямої мови є звичайним явищем, такі конструкції під пером відомих авторів перетворюються в спеціальний стилістичний засіб художнього відтворення думок і висловлень персонажів.

Отже, на синтаксисі байок великою мірою позначилися особливості оповідної манери, яка панувала в українській літературі 40-60-х років ХІХ століття і завдяки якій мова художніх творів збагачувалася різними народно-розмовними елементами. Саме динамічність розвитку подій, жвавість діалогу, багатство і емоційність мови, дотепність вислову, влучність характеристик, прекрасні замальовки картин природи роблять байки високохудожніми творами.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8

Рекомендуємо почитати:

Аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів
Загальний порядок оцінювання знань студента за кредитно-модульною системою, порядок розподілу балів, форми і види завдань, критерії оцінювання знань тощо для кожної навчальної дисципліни до ...

Експериментальні дослідження та їх ефективність
На констатувальному етапі дослідження було здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми вивчення, аналізу та узагальнення основ досліджуваної проблеми, результати яких наве ...

Поняття колективу у історичній ретроспективі
Колектив – це соціальна спільність людей, об'єднана на основі суспільно-значущих цілей, спільних ціннісних орієнтацій, спільної діяльності та спілкування. Важливою категорією педагогіки є в ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net