Засоби виправлення інтонування

Нова педагогіка » Робота з неточно інтонуючими дітьми на уроках музики в молодших классах » Засоби виправлення інтонування

Сторінка 4

Неінтонуючі учні з найперших кроків навчання повинні брати активну участь у різних формах освоєння релятиву. Наприклад, спів зозулі, на якому в основному будуємо «атаку» верхньої і середньої зон дитячого голосу, як відомо, є першою поспівкою в цій системі, що зображається ручними знаками:

Так само й наступні ступені мажорного звукоряду —VI (pa), I {йо} та інші — освоюються неінтонуючими разом з усіма учнями.

Такі форми релятивного методу, коли вчитель співає мотив з пісні, вправи або музичної гри, а учні повторюють його ручними знаками, коли один учень показує, а другий (група чи клас) співає, коли клас співає і одночасно показує ручними знаками ступені, коли вчитель (або учні першої групи) зображає уривок з пісні ручними знаками (назви трьох пісень під номерами написано на дошці: 1) «Скок, скок, поскок»; 2) «Дудочка»; 3) «Веселі гуси»), а учні показують номер пісні, з якої взято уривок, та інші форми — всі вони доступні для тимчасово неінтонуючих, хоча ці учні й обмежені щодо співу. І хоча музичні слухові уявлення формуються не так інтенсивно, коли дитина тільки чує, але сама не співає,— все ж таки вони формуються.

Будь-яке з наведених примірних завдань вимагає активізації слуху, мисленого відтворення звучання, іноді підкріпленого реальним співом вчителя або групи добре інтонуючих учнів. Крім того, оскільки при слуханні співу голосові зв'язки слухача загальмовано діють так, як діють вони у співака, ми певні, що навіть при сприйманні співу якоюсь мірою діє репродуктивний компонент слуху. Важливо тільки, щоб цей спів був інтонаційно чистий і правильний з вокального боку. Отже, вчитель широко використовує власний спів і спів першої групи, а неінтонуючим учням корисно слухати, як поступово поліпшується інтонування другої групи — основної маси класу.

Вже з другого або третього уроку, між якими можна зробити одне-два додаткові індивідуально-групові заняття з неінтонуючими, вчитель має провести з ними спробу інтонування в нормальній зоні дитячого голосу, застосовуючи в основному прийом «атаки» середнього і верхнього його регістрів. Цю спробу треба проводити на найзручніших та найвиразніших поспівках із добре знайомих дітям пісень або вокальних вправ, відносно закінчених за змістом. Учні співають їх на склади з голосним у чи йотованим ю.

Ці спроби здебільшого вчитель проводить індивідуально. Іноді він може включити одну неінтонуючу дитину в групу тих, хто відмінно інтонує, орієнтуючи її на приєднання, злиття зі звучанням групи. Всі засоби щодо встановлення контакту, тихого співу, пошуків тональності, допоміжних словесних характеристик вчитель використовує творчо, уважно фіксуючи спроби учня оволодіти потрібною манерою звукоутворення. Тимчасово він розміщує неінтонуючих учнів попереду, ближче до себе, з таким розрахунком, щоб учні першої групи знаходились за «гудошниками», отже, їх оточуватиме чистий спів, і це допомагатиме настройці.

Взагалі, ладовій настройці треба приділяти велику увагу в роботі з.всіма учнями, але особливо — з тимчасово неінтонуючими. Тому доречно використовувати різні прийоми, що зміцнюють ладове відчуття. Наприклад, доспівування музичної фрази, обірваної на нестійкому звуці (вчитель співає мелодію і раптом припиняє спів, а діти повинні довести фразу до тоніки).

Можна використати форму музичних запитань та відповідей. Наприклад, вчитель співає запитання:

Учні відповідають:

Спираючись на додаткові заняття, вчитель поширює і збільшує спроби інтонування, відзначаючи кожний успіх, закріплюючи його шляхом повторення. Дуже важливо звернути увагу дитини, якій вдалось проін-тонувати правильно, використовуючи нормальне звукоутворення, на власне вокальне відчуття. Поряд з індивідуальним проспівуванням вчитель все частіше підключає окремих «гудошників» до співання нескладних поспівок всім класом. Зрозуміло, що позбавлятись від «гудіння» діти будуть не одночасно. Інколи після вдалих спроб та окремих удач дитина повертається на старі позиції. Але тим частіше треба проводити спроби.

Важливе значення має утворення музично-слухових уявлень для виправлення інтонаційних недоліків. Внаслідок вдалих спроб інтонування окремих поспівок, а далі — музичних фраз і цілого куплета пісні розширюються можливості розвитку музично-слухових уявлень, що в свою чергу сприяє покращенню інтонування.

Корисно проводити спів сам собі і вголос за умовним знаком вчителя. Ліво рукою вчитель показує, коли припинити спів (рука внизу) і коли співати вголос (рука вгорі), а правою — диригує. Вчитель сам регулює, коли учням вступати. Спочатку він робить це на зручних місцях, в кінці музичних фраз, щоб завдання не було надто складним, а згодом привчає дітей до несподіваного вступу.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Система вправ для навчання діалогічного мовлення на уроках турецької мови в початковій школі
Система вправ для навчання діалогічного мовлення складається з трьох основних етапів: І етап – початковий, на якому відбувається презентація матеріалу; ІІ етап – середній, на якому відбуває ...

Загадки
1. Одна нога і шапка, а голови нема. Що це таке? (Гриб). 2. Штучка - одноручка, носик стальний, а хвостик лляний. Що це? (Голка). 3. Під двома дугами два яблука з кругами. Що це? (Брови і о ...

Необхідність вибіркового цілеспрямованого тренування за допомогою нестандартного обладнання
Тренування - систематично повторюваний вплив на функціональні системи організму, що сприяє виявленню духовних і фізичних здатностей людини й забезпечуючи широкий діапазон пристосування до в ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net