Основні причини «гудіння»

Нова педагогіка » Робота з неточно інтонуючими дітьми на уроках музики в молодших классах » Основні причини «гудіння»

Сторінка 1

Причин «гудіння» є чимало. Найістотніша з них — це нерозвинений звуковисотний музичний слух, зокрема так званий вокальний слух, що включає ладове чуття, слухову увагу, музичні слухові уявлення, тобто здатність довільно уявляти у думці потрібне звучання (внутрішній слух). Цей складний комплекс музичних здібностей, який сумарно називають музичним слухом, може виявлятись у варіантних сполученнях різних його компонентів.

Б. Теплов вважав, що, поряд з перцептивним компонентом музичного слуху, треба розвивати і репродуктивний. До першого відносимо ладове відчуття, пов'язане з чутливістю до точності інтонації (чутливість до ладового забарвлення звуків і пізнавання мелодії), до другого — довільні, узагальнені музично-слухові уявлення. Хоча наявність лише перцептивного компонента музичного слуху недостатня для чистого інтонування, без нього також не може бути правильного співу.

У невстигаючих з співів учнів, особливо у тих, хто і в нижній частині діапазону теж співає нечисто, слабо розвинено відчуття ладу. Вони погано відчувають логічний взаємозв'язок звуків пісні, її мелодичний, емоційний зміст, часто ототожнюють нескладні варіанти однієї мелодії, що свідчить про погану диференціацію її ладової і висотної функцій, не вміють закінчити тонікою мелодію, спинену на нестійкому звуці, бо погано відчувають ладове тяжіння. У багатьох з цих дітей розсіяна слухова увага, вони не фіксують у своїй свідомості те, що звучить, захоплюючись лише процесом співу або текстовим змістом пісні.

Недостатньо розвинені у «гудошників» і так звані первинні образи пам'яті (Б. Теплов), на які спираються музичні слухові уявлення. Щодо останніх, то важко переоцінити їхнє значення для музичної діяльності взагалі і для чистого інтонування зокрема. У частини «гудошників» музичні слухові уявлення майже не розвинені. Б. Кулінський бачить тут результат гіпертрофії музичного сприйняття внаслідок недостатнього практичного співу в школі. До речі, на цю ж небезпеку вказує професор К. Птиця у зв'язку із зміною назви «урок співів» на «урок музики». Музичні слухові уявлення слабо розвинені у більшості учнів 1-го класу, але особливо це помітно у частини «гудошників».

Внаслідок відсутності у багатьох дітей, особливо у неінтонуючих, зосередженої слухової уваги, ясного усвідомлення своїх дій, інтонаційно-вокального самоконтролю мало використовується «закон зворотного зв'язку», коли співак на, основі контролю і аналізу власного звучання весь час направляє до мозку «вказівки» щодо виправлення припущених помилок у своєму співі.

На нерозвиненість музичного слуху як головну причину «гудіння» вказує більшість українських та зарубіжних дослідників. Так Н. Гродзенська, О. Сергєєв неодноразово підкреслювали негативну роль нерозвиненого слуху в утворенні поганих вокально-інтонаційних звичок.

Водночас треба вказати й на інші причини «гудіння», які іноді діють самостійно, а іноді сполучаються з нерозвиненим слухом. Мова йде про низький розмовний голос, який має переважна більшість «гудошників». Значна частина цих дітей, не вміючи правильно проінтонувати мелодію в зоні від до до ре— мі, можуть правильно її проспівати на чотири або п'ять ступенів нижче.

Низький розмовний голос, який заважає «гудошникам» співати, може бути наслідком перенесених у дитинстві захворювань або різних порушень елементарних норм голосового режиму. Бувають і природні психо-фізіологічні особливості голосу (альт у ранньому віці, індивідуальний тембр). Але незалежно від походження гудіння дитина, яка розмовляє або співає надто низьким голосом, користується так званим грудним звукоутворенням, що характеризується коливанням більш широких, щільних голосових зв'язок і дією грудного резонатора (бронхи, трахея, легені). Хоч інколи можна виділити окремі голоси серед 7— 8-річних хлопчиків, найхарактерніше це для хлопчиків 9—10, а дівчаток 11—12 років.

Пісні для учнів 1—3-х класів переважно побудовані в середньому регістрі сопрано (мікст)—голосу, найтиповішного для цього віку (7— 8 років) не тільки для дівчаток, а й для хлопчиків.

Для сопрано і дискантів характерне легке, високе, прозоре звучання, До, ре, мі звучать у них тьмяно (грудна манера співу для цих голосів не типова). Починаючи від мі — фа при нормальному співі включається механізм так званого головного звукоутворення, і чим вище підіймається голос сопрано (дисканта), тим більше виявляє себе головне звучання, а грудне затухає.

Страницы: 1 2

Рекомендуємо почитати:

Вікові особливості фізичного і психічного розвитку молодших школярів
Початковий період життя дитини характеризується інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, включаючи і особливості ...

Вимоги до письма
Прояв уважного ставлення до ліворуких дітей включає в себе й організацію навчальної діяльності в класі. Ліворука дитина повинна сидіти один або з однолітком, який теж пише лівою рукою, щоб ...

Педагогічна взаємодія на уроці іноземної мови
Взаємодія вчителя та учня на уроці іноземної мови має специфічний характер, що в першу чергу зумовлюється змістом цього предмету та методикою його викладання. Саме оптимізація цих двох факт ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net