Характеристика навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах швейного профілю

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Характеристика навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах швейного профілю

Сторінка 2

У 60 роки була розроблена класифікація методів навчання, які поділялась на методи роботи викладача (наприклад, розповідь, пояснення) і методи роботи учнів (вправи, самостійна робота).

У 1964 році у досвіді багатьох майстрів виробничого навчання новий характер починало набувати інструктування учнів у процесі навчання. Вони будували колективні інструктивні заняття так, щоб навчити учнів самостійно розбиратися у своїй професії, виявляти ініціативу в роботі, робити технічні узагальнення. Сутність вживаних ними способів навчання полягало в тому, що вступний і поточний інструктаж побудований так, щоб спонукати учнів до самостійних пошуків найбільш вірного і раціонального виконання завдання, вчити застосовувати знання на практиці. Подібний шлях, як показав досвід училищ, значно прискорював ріст професійного навчання, сприяло накопиченню учнями виробничого досвіду.

Так, наприклад, майстер виробничого навчання профтехучилища №8 м. Одеси, обґрунтовуючи застосовувану ним систему вступного інструктування, вважав, що на початку навчання при вивченні основних трудових прийомів і технологічних операцій недоцільно використовувати проблемне викладання ввідного інструктажу: в цей час учні ще не мали багатьох знань, необхідних для самостійного визначення раціональних і технічно обґрунтованих способів та дії.

У 1972 році були введені в середніх профтехучилищах лабораторні, семінарські та практичні заняття, які займали 30-40% навчального процесу (у відповідності до нових навчальних програм), семінарські заняття та екскурсії, важливою складовою яких було здійснення контролю. Це потребувало від педагогів оволодіння методикою їх проведення, засобами їх активізації. Семінарські заняття вимагали від учнів уміння працювати з спеціальною літературою, довідниками. На практичних заняттях, як показував досвід, широко обговорювались важливі теоретичні питання, увага приділялась аналізу вправ, організації та контролю за формуванням самостійного уміння провести розрахунки, застосувати досвід роботи.

Велика увага в профтехучилищах приділялась активізації розумової діяльності учнів на уроках і заняттях різної форми, пошуку ефективних методів керівництва формуванням пізнавальної активності, творчого ставлення до навчання і праці, технічного мислення.

Значну роль в удосконаленні планування процесу виробничого навчання зіграв методичний лист навчально-методичного управління державного комітету Ради Міністрів СРСР з професійно – технічної освіти від 7 серпня 1972 року .

Слід відмітити, що новий зміст навчання в СПТУ і робота по нових навчальних планах і програмах ретельно вивчалися і аналізувалися співробітниками ВНІІ профтехосвіти в опорних навчальних закладах в перебігу трьох років з моменту введення навчальної документації.

У 1976 році м. НДІ профтехпедагогіки АПН СРСР розробив систему методів навчання і вивчив можливості їх застосування в умовах професійно-технічних училищах. У відповідності до цієї системи виділялись: словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, коментоване читання тексту підручника); наочні методи (метод ілюстрацій, метод демонстрацій, екскурсія, спостереження); практичні методи (вправи, лабораторні і практичні роботи); проблемно-пошукові (висунення проблеми перед учнями, створення проблемної ситуації, розв'язання заданої проблеми, вибір оптимального шляху розв'язання проблем); індуктивно-дедуктивні (базуються на думці учня - сприймання матеріалу, порівняння, узагальнення, оцінка фактів, явищ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків). Вибір методів навчання залежать від: загальних цілей освіти, виховання та розвитку учнів і провідних установок сучасної дидактики; особливостей предмету, що вивчався; особливостей методів викладання конкретних навчальних дисциплін, що визначався специфікою вимог до відбору загально-дидактичних методів; мети задач і змісту матеріалу конкретного уроку; часу, що відведений на вивчення того чи іншого матеріалу; вікових особливостей учнів; рівня підготовленості учнів (освіта, вихованість, розвиток); можливостей та особливостей вчителя, рівня теоретичної та практичної підготовленості, його особистих якостей.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Місце теми в навчальному курсі
Обробка деревини є ключовою темою курсу трудового навчання. Тема вивчається згідно програми з 5 по 7 класи середньої школи. Входить до розділу "Технологія обробки матеріалів". Вив ...

Вправи на формування загального поняття про іменник
Гра “Хто? Що?” Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин і т.ін. У відповідь учні, сигналізують картками “Хто?” “Що?” Гра “Хто більше?” Клас поділяться н ...

Роль гуртків образотворчої діяльності в колекційному навчанні дітей з особливими потребами
Хочеться відмітити важливу роль гуртків образотворчого мистецтва у колекційному вихованні дітей з особливими потребами. Так, наприклад, у вихованні дітей з церебральним паралічем провідну р ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net