Аналіз змісту підготовки майбутніх робітників в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Аналіз змісту підготовки майбутніх робітників в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю

Сторінка 5

Аналіз документів, зокрема “Звіту Івано-Франківського облуправління профтехосвіти за 1979-1980 рр.”, свідчить про те, що під час виробничої практики учнів ТУ №2 (швейників), яка проводилась на Івано-Франківському швейному об’єднанні та Волинській і Коломийській швейних фабриках, кожним із майстрів виробничого навчання (під керівництвом старшого майстра) були розроблені детальні програми виробничої практики, зміст яких погоджувався з керівництвом підприємства. Щотижня технологи цехів проводили заняття з учнями, на яких з’ясовували причини браку, що був допущений ними в перші дні практики, спільно детально розглядалися та вивчалися від початку практики випуск бракованої продукції зводився до мінімуму, а більшість учнів вкладалася в норму робітників відповідного розряду по випуску кількості виробів.

Початок 80-х років характеризувався посиленням уваги до питань розвитку професійно-технічної освіти, зокрема до організації виробничого навчання, що відбилося на прийнятті значної кількості організаційно-правових документів і дозволило забезпечити навчальними програмами всі професійно-технічні училища і постійно їх удосконалювати.

Підсумки аналізу показали, що нові навчальні плани забезпечували отримання необхідних наукових та професійних знань. Успішність учнів в середніх профтехучилищах підвищилася.

Таким чином, з 1975-1985 навчального року училища почали працювати за новими навчальними планами та програмами, в яких вже було чітко визначено оптимальне співвідношення і взаємозв’язок змісту спеціальної та загальноосвітньої підготовки, за рахунок виключення другорядного навчального матеріалу та раціонального розподілення його за роки навчання.

У 1987 роках розвиток швейної промисловості спричинив потребу в підготовці робітника нового типу, здатного високоефективно працювати, грамотно підходити до виконання своєї справи.

З 1989 року у нових навчальних планах на професійно-практичну підготовку було відведено 2520-25520 годин (40-42% навчального часу). На професійно-теоретичну підготовку відводилось 40%, а на загальноосвітню підготовку відводилося 1580-1600 годин (15-18%). Крім того, 360-365 годин передбачалося для вивчення основ естетики, фізичного виховання. Обов'язковою стало освоєння іноземної мови, що представлено на рис.1.4; рис.1.5; рис.1.6, додаток Н.1, Н.2, Н.3.

З 90-х років аналіз навчальних планів ПТУ та СПТУ засвідчувало посилення уваги професійно-технічних закладів до змісту і тривалості проведення виробничого навчання. Зазначимо також і те, що складання навчальної документації у цей період покладалось на професійні заклади і тому наслідки реалізації даних програм та результат від їх використання був не спрогнозований. Відзначимо, що розробка навчальних документів у попередні часи здійснювалась на підставі урахування практичного досвіду, співпраці науковців, методистів та інженерно-педагогічних робітників училищ. Однак на розробку та перевірку навчальної документації витрачалося багато часу, що у нових швидко мінливих умовах було неможливо, тому більш практичного застосування знайшла самостійна підготовка навчальної документації професійними навчальними закладами.

Аналіз навчальних планів ПТУ №44 м. Харкова з підготовки робітників за професією “Швачка” з терміном навчання 2 роки за 1994 рік та за 2000 рік свідчить, що всього на професійно-практичну підготовку виділено у середньому приблизно 68% від фонду навчального часу професійно-технічного циклу, а на професійно-теоретичну підготовку – 19%, та на загальноосвітню підготовку відводилось у середньому приблизно 13% , що представлено у табл.1.17, табл. 1.18, додаток К. Л.

Аналіз навчальних планів професійно-технічних училищ для підготовки робітників швейного профілю свідчить, що навчання учнів проводилось протягом двох років. Основна увага приділялась дисциплінам професійно - технічного циклу, при цьому перевага годин приходилась на професійно – практичну підготовку. Від загального часу на виробниче навчання відводилось приблизно 65% . При цьому на інші предмети загальна кількість годин складала в середньому не більше ніж 78 – 110 годин, тобто 4%, лише на спеціальну дисципліну “ Спеціальна технологія” – 259 годин (8,1%). Обов'язковою стало освоєння інформатики, що представлено у табл.1.19, додаток М.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Система ситуативних завдань на уроках розвитку зв’язного мовлення
Серед пріоритетних методичних засобів формування мовленнєвих і комунікативних умінь на уроках української мови чільне місце належить ситуативним завданням, які повністю відповідають меті і ...

Сутність навчальної діяльності учнів у класі-комплекті
Малокомплектна початкова школа – школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів. Цей тип школи існує, як правило, в сільській місцевості. Найчастіше вона є початковою. Однак в осн ...

Форми проведення позакласної самостійної роботи
Проектна робота - вид роботи (переважно в групах), метою якої є підготовка кінцевого продукту. Мета цього виду роботи - дати учню можливість виконати незалежну(самостійну роботу) роботу, по ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net