Аналіз змісту підготовки майбутніх робітників в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Аналіз змісту підготовки майбутніх робітників в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю

Сторінка 5

Аналіз документів, зокрема “Звіту Івано-Франківського облуправління профтехосвіти за 1979-1980 рр.”, свідчить про те, що під час виробничої практики учнів ТУ №2 (швейників), яка проводилась на Івано-Франківському швейному об’єднанні та Волинській і Коломийській швейних фабриках, кожним із майстрів виробничого навчання (під керівництвом старшого майстра) були розроблені детальні програми виробничої практики, зміст яких погоджувався з керівництвом підприємства. Щотижня технологи цехів проводили заняття з учнями, на яких з’ясовували причини браку, що був допущений ними в перші дні практики, спільно детально розглядалися та вивчалися від початку практики випуск бракованої продукції зводився до мінімуму, а більшість учнів вкладалася в норму робітників відповідного розряду по випуску кількості виробів.

Початок 80-х років характеризувався посиленням уваги до питань розвитку професійно-технічної освіти, зокрема до організації виробничого навчання, що відбилося на прийнятті значної кількості організаційно-правових документів і дозволило забезпечити навчальними програмами всі професійно-технічні училища і постійно їх удосконалювати.

Підсумки аналізу показали, що нові навчальні плани забезпечували отримання необхідних наукових та професійних знань. Успішність учнів в середніх профтехучилищах підвищилася.

Таким чином, з 1975-1985 навчального року училища почали працювати за новими навчальними планами та програмами, в яких вже було чітко визначено оптимальне співвідношення і взаємозв’язок змісту спеціальної та загальноосвітньої підготовки, за рахунок виключення другорядного навчального матеріалу та раціонального розподілення його за роки навчання.

У 1987 роках розвиток швейної промисловості спричинив потребу в підготовці робітника нового типу, здатного високоефективно працювати, грамотно підходити до виконання своєї справи.

З 1989 року у нових навчальних планах на професійно-практичну підготовку було відведено 2520-25520 годин (40-42% навчального часу). На професійно-теоретичну підготовку відводилось 40%, а на загальноосвітню підготовку відводилося 1580-1600 годин (15-18%). Крім того, 360-365 годин передбачалося для вивчення основ естетики, фізичного виховання. Обов'язковою стало освоєння іноземної мови, що представлено на рис.1.4; рис.1.5; рис.1.6, додаток Н.1, Н.2, Н.3.

З 90-х років аналіз навчальних планів ПТУ та СПТУ засвідчувало посилення уваги професійно-технічних закладів до змісту і тривалості проведення виробничого навчання. Зазначимо також і те, що складання навчальної документації у цей період покладалось на професійні заклади і тому наслідки реалізації даних програм та результат від їх використання був не спрогнозований. Відзначимо, що розробка навчальних документів у попередні часи здійснювалась на підставі урахування практичного досвіду, співпраці науковців, методистів та інженерно-педагогічних робітників училищ. Однак на розробку та перевірку навчальної документації витрачалося багато часу, що у нових швидко мінливих умовах було неможливо, тому більш практичного застосування знайшла самостійна підготовка навчальної документації професійними навчальними закладами.

Аналіз навчальних планів ПТУ №44 м. Харкова з підготовки робітників за професією “Швачка” з терміном навчання 2 роки за 1994 рік та за 2000 рік свідчить, що всього на професійно-практичну підготовку виділено у середньому приблизно 68% від фонду навчального часу професійно-технічного циклу, а на професійно-теоретичну підготовку – 19%, та на загальноосвітню підготовку відводилось у середньому приблизно 13% , що представлено у табл.1.17, табл. 1.18, додаток К. Л.

Аналіз навчальних планів професійно-технічних училищ для підготовки робітників швейного профілю свідчить, що навчання учнів проводилось протягом двох років. Основна увага приділялась дисциплінам професійно - технічного циклу, при цьому перевага годин приходилась на професійно – практичну підготовку. Від загального часу на виробниче навчання відводилось приблизно 65% . При цьому на інші предмети загальна кількість годин складала в середньому не більше ніж 78 – 110 годин, тобто 4%, лише на спеціальну дисципліну “ Спеціальна технологія” – 259 годин (8,1%). Обов'язковою стало освоєння інформатики, що представлено у табл.1.19, додаток М.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Характерні ознаки народного декоративного мистецтва
Народне декоративне мистецтво – складне, багатогранне художнє явище. Воно розвивається у таких галузях, як народне традиційне(народні художні промисли),професійне мистецтво. Народні художні ...

Структура козацької шкільної організації
Всеукраїнська козацька шкільна організація об’єднує обласні, міські, районні козацькі шкільні організації. До складу обласних, міських, районних козацьких шкільних організацій входять козац ...

Аналіз програмових вимог з розвитку мовлення дітей раннього віку
Зважаючи на логіку нашого дослідження, ми вважали за потрібне проаналізувати програми навчання і виховання дітей раннього віку. Зокрема: Програма «Навчання та виховання в дитячому садку». ( ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net