Інженерно-педагогічні кадри професійно-технічних навчальних закладів

Для того, щоб підвищити рівень компетентності у наступні роки інженерно-педагогічних кадрів були прийняті більш різноманітні заходи, такі як: систематично проводилися курси підвищення кваліфікації педагогів та майстрів виробничого навчання, направлення інженерно-педагогів для отримання вищої спеціальної освіти організовувались різні методичні заходи, стимулювалася (нагородженням дипломами, грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями) їхня участь у виставках технічної й педагогічної майстерності, на яких інженерно-педагогічні кадри демонстрували методичні розробки, вміння використовувати сучасні технології.

Підготовка інженерно-педагогічних кадрів у досліджуваний час здійснювалася на основі:

- Курсів (при Управлінні навчальних округів, при вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладах, і курси з підготовки викладачів з монокультури при Петроградському техніко-педагогічному інституті, вищі технопедагогічні курси при Петроградському педінституті ім. Герцена, вищі науково-педагогічні курси в Москві і Петрограді, Вищі курси при вищому технічному училищі, Інституті ім Плеханова, курси при вищих художньо-технічних майстернях, Центральні курси удосконалення і перепідготовки інженерно-педагогічних працівників трудових резервів);

- Технікумів (Харківський індустріально-педагогічний технікум, Київський професійно-педагогічний коледж ім. Антона Макаренко, Донецький індустріально-педагогічний технікум);

- Вищих технічних навчальних закладів (на основі інженерно-педагогічних відділень або факультетів: на інженерно-педагогічному факультеті в Львівському, Харківському, донецькому, київському, білоруському політехнічному інститутах, в Київському інституті легкої промисловості; на агропедагогічному факультеті в Уманському і Полтавському інститутах;

- Педагогічних інститутів (на інженерно-педагогічному факультеті в Кримському індустріально-педагогічному інституті (м. Сімферополь); на гуманітарно-педагогічному факультеті Технологічному університету Поділля (м. Хмельницьке);

- Інженерно-педагогічних навчальних закладів (Всесоюзний інститут підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів, Українська інженерно-педагогічна Академія, Кримський індустріально-педагогічний інститут, Вінницький політехнічний університет та Херсонський державний педагогічний університет).

Відповідно до мети і характеру підготовки визначались умови прийому та строки підготовки.

Цільова педагогічна підготовка на курсах вимагала наявності якісної, повноцінної базової вищої освіти в закладах з напряму легкої промисловості, а також – педагогічного стажу роботи, що робило курси частішими, але короткостроковими ( від 3-4 до 6 місяців через 1-2 роки).

В технікумах педагогічна підготовка здійснювалася, як правило, разом із технічною, тому складала 3 роки при наявності у якості базової загальної середньої освіти з виробничою кваліфікацією не менше 3 розряду та схильністю до педагогічної роботи.

У вищих технічних навчальних закладах педагогічна освіта надавалася у якості доповнення до вже отриманої, відповідно, технічної освіти на протязі 1 року. Вимогами до абітурієнтів були наявність вказаної освіти та виробничий стаж.

Такі ж саме вимоги пред’являлися і до майбутніх інженерно-педагогічних кадрів, підготовка яких здійснювалася у вищих педагогічних навчальних закладах. Нерідко вимагався досвід педагогічної роботи.

Отже, професійно-педагогічна діяльність інженерно-педагогічних кадрів поступово підвищувалась і проявлялась під час виконання ним професійної діяльності, яка передбачала здійснення організаційної, методичної, навчальної, виховної роботи, а також контролювання результатів діяльності учнів, що сприяло поліпшенню успішності як слабких учнів, так і групи в цілому.

Позитивним цього етапу було те, що під час навчального процесу інженерно-педагогічні робітники враховували індивідуальні особливості учнів, передбачаючи тим самим індивідуальний підхід до кожного, враховуючи його здібності, рівень попередньої підготовки, індивідуальний темп навчання.

У 1984 році з постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР №315 “Про подальший розвиток системи професійно-технічної освіти і підвищення її ролі в підготовки кваліфікаційних робочих кадрів” підвищилась відповідальність до рівня кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів.

Так, наприклад, у ПТУ №32 м. Львова розробляє на календарний рік план підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін.

З 1986 року з Наказом Державного Комітету СРСР з професійно-технічної освіти № 21 усіх майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін преміювали при необхідності.

Рекомендуємо почитати:

Практичні заходи щодо виконання програми розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі на 2008-2010 роки
Заходи щодо розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі на 2000-2005 роки, затверджені розпорядженням голови районної державної адміністрації від 11.05.2000 року №724/20 ...

Розвиток теорії методів навчання у дидактиці
Розкриття сутності методів навчання вимагає наукового визначення поняття “метод”, бо тлумачення поняття науки важливий елемент її методології, який дає змогу намітити шляхи дослідження педа ...

Декоративний розпис як один із давніх видів народного декоративно-ужиткового мистецтва і його значення в культурній спадщині українського народу
Протягом віків в Україні формувалися регіональні особливості декоративного розпису з своєрідною образною стилістикою. Розписи широко використовували для орнаментації житла, керамічних і дер ...