Інженерно-педагогічні кадри професійно-технічних навчальних закладів

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Інженерно-педагогічні кадри професійно-технічних навчальних закладів

Сторінка 4

Для того, щоб підвищити рівень компетентності у наступні роки інженерно-педагогічних кадрів були прийняті більш різноманітні заходи, такі як: систематично проводилися курси підвищення кваліфікації педагогів та майстрів виробничого навчання, направлення інженерно-педагогів для отримання вищої спеціальної освіти організовувались різні методичні заходи, стимулювалася (нагородженням дипломами, грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями) їхня участь у виставках технічної й педагогічної майстерності, на яких інженерно-педагогічні кадри демонстрували методичні розробки, вміння використовувати сучасні технології.

Підготовка інженерно-педагогічних кадрів у досліджуваний час здійснювалася на основі:

- Курсів (при Управлінні навчальних округів, при вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладах, і курси з підготовки викладачів з монокультури при Петроградському техніко-педагогічному інституті, вищі технопедагогічні курси при Петроградському педінституті ім. Герцена, вищі науково-педагогічні курси в Москві і Петрограді, Вищі курси при вищому технічному училищі, Інституті ім Плеханова, курси при вищих художньо-технічних майстернях, Центральні курси удосконалення і перепідготовки інженерно-педагогічних працівників трудових резервів);

- Технікумів (Харківський індустріально-педагогічний технікум, Київський професійно-педагогічний коледж ім. Антона Макаренко, Донецький індустріально-педагогічний технікум);

- Вищих технічних навчальних закладів (на основі інженерно-педагогічних відділень або факультетів: на інженерно-педагогічному факультеті в Львівському, Харківському, донецькому, київському, білоруському політехнічному інститутах, в Київському інституті легкої промисловості; на агропедагогічному факультеті в Уманському і Полтавському інститутах;

- Педагогічних інститутів (на інженерно-педагогічному факультеті в Кримському індустріально-педагогічному інституті (м. Сімферополь); на гуманітарно-педагогічному факультеті Технологічному університету Поділля (м. Хмельницьке);

- Інженерно-педагогічних навчальних закладів (Всесоюзний інститут підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів, Українська інженерно-педагогічна Академія, Кримський індустріально-педагогічний інститут, Вінницький політехнічний університет та Херсонський державний педагогічний університет).

Відповідно до мети і характеру підготовки визначались умови прийому та строки підготовки.

Цільова педагогічна підготовка на курсах вимагала наявності якісної, повноцінної базової вищої освіти в закладах з напряму легкої промисловості, а також – педагогічного стажу роботи, що робило курси частішими, але короткостроковими ( від 3-4 до 6 місяців через 1-2 роки).

В технікумах педагогічна підготовка здійснювалася, як правило, разом із технічною, тому складала 3 роки при наявності у якості базової загальної середньої освіти з виробничою кваліфікацією не менше 3 розряду та схильністю до педагогічної роботи.

У вищих технічних навчальних закладах педагогічна освіта надавалася у якості доповнення до вже отриманої, відповідно, технічної освіти на протязі 1 року. Вимогами до абітурієнтів були наявність вказаної освіти та виробничий стаж.

Такі ж саме вимоги пред’являлися і до майбутніх інженерно-педагогічних кадрів, підготовка яких здійснювалася у вищих педагогічних навчальних закладах. Нерідко вимагався досвід педагогічної роботи.

Отже, професійно-педагогічна діяльність інженерно-педагогічних кадрів поступово підвищувалась і проявлялась під час виконання ним професійної діяльності, яка передбачала здійснення організаційної, методичної, навчальної, виховної роботи, а також контролювання результатів діяльності учнів, що сприяло поліпшенню успішності як слабких учнів, так і групи в цілому.

Позитивним цього етапу було те, що під час навчального процесу інженерно-педагогічні робітники враховували індивідуальні особливості учнів, передбачаючи тим самим індивідуальний підхід до кожного, враховуючи його здібності, рівень попередньої підготовки, індивідуальний темп навчання.

У 1984 році з постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР №315 “Про подальший розвиток системи професійно-технічної освіти і підвищення її ролі в підготовки кваліфікаційних робочих кадрів” підвищилась відповідальність до рівня кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів.

Так, наприклад, у ПТУ №32 м. Львова розробляє на календарний рік план підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін.

З 1986 року з Наказом Державного Комітету СРСР з професійно-технічної освіти № 21 усіх майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін преміювали при необхідності.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Основні вимоги до складання навч програм для роботи з дітьми дошк віку
У ДНЗ навчання дітей англ. м. доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу м ...

Види тестових завдань
У тестах усунуті всі недоліки емпіричного контролю. Він складається із завдання на діяльність певного рівня (З) та еталону (Е), тобто зразка повного і правильного виконання дії. За еталоном ...

Нетрадиційні форми виховної роботи в профілактиці наркоманії та захворювання на ВІЛ/СНІД
Розглянемо деякі форми організації виховної роботи у школі що можуть стати доречними і в профілактичній роботі, якщо змістовно спрямувати на висвітлення проблем, що пов’язані з наркоманією ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net