Інженерно-педагогічні кадри професійно-технічних навчальних закладів

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Інженерно-педагогічні кадри професійно-технічних навчальних закладів

Сторінка 1

Вивчення науково-педагогічної літератури висвітлило сутність професійно-педагогічної діяльності інженера-педагога та особливості її здійснення.

Поступові постійні зміни, які відбувались протягом другої половини ХХ століття, зумовили зростання вимог до педагогів професійно-технічних училищ. Саме інженеру-педагогу належала провідна роль у передачі учням знань, прищеплювання їм навичок та вмінь професійного характеру, у стимулюванні їхньої творчої активності в процесі начальної діяльності. Від особистісних якостей інженера-педагога та вмінь вірно спланувати навчальну діяльність учнів, спрямувати їх на успішне виконання поставлених завдань за рахунок вірно обраних шляхів, форм, засобів та методів навчання залежала ефективність здійснення навчально-виховного процесу. Вищезазначене зумовило і вимоги до педагога та майстра виробничого навчання, які повинні були володіти професійними знаннями з певної спеціальності, мати необхідну педагогічну підготовку.

Так, розвиток процесу підвищення рівня компетентності інженерів-педагогів пройшов декілька етапів, що представлено у табл.1.7, серед яких:

І етап (1958-1965 рр.) – етап активізації процесу підвищення рівня кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів. Даний етап характеризувався усвідомленням важливості ролі інженера-педагога у навчально-виховному процесі, тому вимагало постійного підвищення його кваліфікації за рахунок різних заходів: семінарів-практикумів, стажування, впровадження переатестації. Але проведені заходи не задовольняли вимоги і рівень компетентності майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін. Викладачі не мали достатнього досвіду у викладанні занять.

ІІ етап (1966-1987 рр.) – етап подальшого вдосконаленню процесу підвищення рівня кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів. Цей етап характеризувався підвищенням компетентності інженерно-педагогічних кадрів завдяки проведенням у професійно-технічних навчальних закладах методичних заходів (педагогічних рад, методичних нарад, семінарів, конференції); стимулюванням праці (нагородженням дипломами, грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями); організаціями їхньої участі у виставках технічної й педагогічної майстерності, на яких інженерно-педагогічні кадри демонстрували методичні розробки, вміння використовувати сучасні технології.

ІІІ етап (1988-2008 рр.) – етап виникнення ускладнень у процесі підвищення рівня кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів та адаптації процесу підготовки інженерно-педагогічних кадрів. Цей етап ознаменувався пошуком нових методів та форм підвищення рівня компетентності інженера-педагога; були прийняті більш різноманітні заходи, такі як: курси підвищення кваліфікації педагогів та майстрів виробничого навчання; направлення інженерів-педагогів для отримання вищої спеціальної освіти; відбулося зростання якісного складу інженерно-педагогічних кадрів профтехосвіти за рахунок отримання ними педагогічної освіти; з’явилися кваліфікаційні категорії педагогічних працівників; впровадженням інноваційних методів та засобів викладання у навчально-виховному процесі. Негативним цього періоду виявлено відсутність правової регуляції процесу підвищення рівня кваліфікації.

Для підвищення рівня кваліфікації інженерів-педагогів організовували методичні заходи: семінари-практикуми, вивчення НОП, стажування, впровадження їх переатестації.

Так, зміст довідки “Про хід виконання Українським республіканським управлінням та навчальними закладами трудових резервів Закону “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про подальший розвиток народної освіти в Українській РСР” свідчить, що значну увагу для підвищення рівня компетентності майстрів виробничого навчання та педагогів в навчальних закладах відігравали постійно діючі семінари-практикуми по вивченню нової техніки, прогресивної технології виробництва та передових методів праці, до проведення яких залучалися найбільш кваліфіковані робітники навчальних закладів, інженерно-технічні робітники та передові робітники-новатори підприємств. Протягом 1959 р. на таких семінарах-практикумах підвищили свою кваліфікацію до 1000 майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін.

Однак, проведені заходи не задовольняли вимоги і рівень компетентності майстрів виробничого навчання та викладачів спеціальних дисциплін. Наприклад, у статистичному звіті “Про підсумки навчальної роботи Харківського технічного училища №4 за 1961-1962 навчальний рік” зазначено, що на засіданнях педагогічної ради систематично розглядались важливі питання щодо ефективного функціонування навчального процесу, серед яких особливе місце займала організація навчального процесу. Методичну комісію училища особливо хвилювала проблема неякісного виготовлення учнями швейних виробів на виробничому навчання, оскільки не всі майстри виробничого навчання слідкували за якістю продукції і докладали зусилля щодо виправлення ситуації. Зазначалось, що у багатьох учнівських групах, де майстрами виробничого навчання були А.І. Губенко, В.Г. Журба, Д.О. Васильєва, С.С. Рєшетченко, спостерігалось багато неякісно виготовлених швейних виробів, які не приймались контрольним майстром.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Рекомендуємо почитати:

Методика здійснення інтерактивного навчання на уроках світової літератури
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів: а) мотивація; б) оголошення представлення т ...

Класифікація методів активізації навчально-пізнавальної діяльності
За ступенем активності студентів чи характером їхньої навально - пізнавальної діяльності можна виокремити імітаційні та не імітаційні методи. Імітаційні методи активізації навчально-пізнава ...

Пошуки шляхів вдосконалення організації колективної учбової діяльності молодших школярів
З метою більш глибокого оволодіння науковими знаннями там, де це можливо, теоретичні знання закріплюються практичними – діти долучаються до доступної дослідницької роботи. Розглянемо органі ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net