Визначення етапів та особливостей функціонування професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Визначення етапів та особливостей функціонування професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю

Сторінка 3

На долю існування системи трудових резервів припали тяготи війни, що відбилися на організації процесу навчання, а саме – скорочення теоретичного навчання (у вигляді виробничого інструктажу) і виробничого навчання, яке часто обмежувалося оволодінням однією, або декількома операціями на обладнанні. Але як справедливо підкреслював М.Ф. Пузанов – це було зумовлено тим, що виробнича практика на той час була підлегла виконанню конкретних військово-господарчих завдань на виробництві. Тобто, основне навчання і одночасно виробнича праця проходили одразу на підприємствах, що було необхідно для швидкої та раціональної професійної підготовки робочих, у наслідку важких реалій того часу.

Аналіз періодичної преси показує, що увага акцентувалась на тому, що училища та школи трудових резервів багато зробили у плані розширення та укріплення матеріально-технічної бази та удосконалювання навчальних процесів. Однак темпи розвитку системи трудових резервів виявилися більш повільними у зрівняння з темпами розвитку промисловості, тому виникла необхідність у реформуванні освіти.

У ході дослідження встановлено, що розвиток професійно-технічної освіти в досліджуваний період пройшов декілька етапів, що представлено у табл. 1.2:

- Перший етап: 1958-1965 рр. – етап пошуків шляхів розвитку профтехосвіти характеризувався впровадженням професійно-технічних училищ для молоді. Даний етап характеризувався створенням міських та сільських професійно-технічних училищ на базі 8-річної школи з тривалістю навчання від одного до трьох років, прикріпленням професійно-технічних навчальних закладів до підприємств (1961р).

- Другий етап 1966-1987рр - етап інтенсивного розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю відповідно до вимог науково-технічної революції, на підставі зближення професійно-технічної та загальної середньої освіти. Даний етап характеризувався організацією середніх професійно-технічних закладів та перетворенням їх у канал отримання учнями як середньої, так і професійної освіти, а також їх послідовним розвитком та удосконаленням (1969-1984рр), переведенням всіх закладів профтехосвіти до статусу середніх професійно-технічних училищ (1984-1987рр); розробкою нових методик навчання, технічних засобів навчання, випуском значної кількості підручників, навчальних посібників.

- Третій етап - етап 1988-1995 рр. – етап виникнення ускладнень в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю. Цей етап ознаменувався пошуком нових форм устрою профтехосвіти, скороченням значної кількості навчальних закладів та створенням різних їх типів, здійсненням роботи з спеціалізації навчальних закладів, проведенням ними самостійної господарчої діяльності.

- Четвертий етап – етап 1996 – 2008рр – етап адаптації професійно-технічних навчальних закладів до нових соціально-економічних умов існування, якому притаманно впровадження ступеневої освіти; державних стандартів професійно-технічної освіти, підготовкою кваліфікованих робітників з нових напрямків інтегрованих професій; переорієнтуванням професійно-технічної освіти на нові пріоритети господарчої діяльності держави під впливом політичних та економічних змін у суспільстві, з урахуванням потреб власників підприємств, а отже, й замовників кадрів.

Розглядаючи більш детальніше історичний досвід розвитку профтехосвіти стає можливим відзначити, що з одного боку, спостерігалася тенденція ретельного розвитку системи професійної освіти, з іншого – вона явно поступалася за темпом розвитку промисловості.

Наприкінці 50-х – на початку 60-х років швейна промисловість України була досить розвинута. Було багато побудовано та реконструйовано швейних підприємств, на яких значна увага приділялась підвищенню технічного рівня, удосконаленню організації виробництва та праці. Швейна промисловість України на той час вже являла собою технічно оснащену галузь. Було багато побудовано та реконструйовано швейних підприємств. В 1958 – 1963 рр. в місцях Переяслав-– Хмельницькому, Кіровограді, Артемовську, Миколаєву, Дрогобичі були побудовані перші крупні швейні фабрики на 2,5–3 тис. працюючих. Більш 50 підприємств реконструюванні на основі комплексної механізації виробництва. Наприклад, це Самборська, Рівненська, Золочівська, Львівська №1, Волинська, Луцька, Тернопільська, Городянська, Ковельська та Чортківська фабрики, закінчувалось будівництво Дрогобицької фабрики.

При цьому на швейних підприємствах значна увага приділялась технічному оснащенню, тобто проведена повна заміна застарілого малопродуктивного обладнання швидкохідними універсальними і спеціальними машинами, що дозволило різко підвисити продуктивність праці та якість продукції, а також розширити асортимент виробів. Важливу роль у розвитку швейної промисловості України за ці роки грало подальше удосконалення організації виробництва, приклад чого являв собою конвеєр. Ефективність використання конвеєру з’ясовує швидкий темп конвеєризації потоків. Так до початку 1959 року – 234 потоків, а на 1961 рік – 304 потоків.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Рекомендуємо почитати:

Рекомендації, як результат проведеної дослідницької роботи
Велике і різнобічний вплив народних свят на особистість дитини дозволяє використовувати їх як сильне педагогічний засіб. Сама дитина при цьому відчуває задоволення, радість. Тематика та змі ...

Результати анкетування вчителів та бесіди з учнями
У цьому підрозділі описуються та аналізуються результати анкетування учнів та вчителів восьмого класу загальноосвітніх шкіл на тему: “Формування в учнів основної школи англомовної граматичн ...

Сутність поняття про колектив, його структура і функції
Колектив - соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування. Дитячий колектив - об'єднання дітей, згуртованих с ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net