Визначення етапів та особливостей функціонування професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю

Нова педагогіка » Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр » Визначення етапів та особливостей функціонування професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю

Сторінка 2

Школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), як відомо, були визначені як новий тип навчального закладу професійно-технічної освіти і засновувались на базі профтехшкіл та навчально-виробничих майстерень з метою узагальнення закладів професійного навчання, але не були єдиним закладом професійно-технічної освіти того часу. Засновником такої системи навчання вважається реформатор професійної освіти в Германії Георг Кершеншейнер.

Школи ФЗУ готували робітників різного профілю, зокрема і для текстильної, швейної промисловості. Процес освітньої діяльності у цих закладах будувався на поєднанні загального, технічного та професійного навчання з виробничою працею на підставі розроблених планів та програм, де значний час відводився на щорічну виробничу практику. Зазначимо, що повинна бути забезпечена можливість здійснення постійного контролю адміністративно-технічним персоналом підприємства.

В цей час став помітний серйозний внесок в розробку дидактики та методики виробничого навчання. Так, значна увага в методики виробничого навчання приділялась інструктажу. У 1934 році М.Р. Журавльовим була видана монографія “Виробничий інструктаж", в якому автор визначив періоди інструктажу (довиробничий інструктаж, вступний інструктаж, конкретний і оперативний виробничо-технічний інструктаж) та методи проведення (словесний, демонстрація, документаційний, настановними засобами), розглянув види інструкційної документації, проаналізував діяльність інструктора під час проведення інструктажу, а також особливості його організації на підприємстві.

Отже, на цей час вже була придумана методика вступного, поточного та заключного інструктажу, використовувались різні форми організації виробничого навчання. Зокрема, проводився урок виробничого навчання, який включав елементи теоретичного навчання у вигляді інструктажу; виробничі семінари; екскурсії на виробництво, а також конференції по підсумках виробничої практики. Однак, необхідно зазначити те, що ці питання були новими для теоретиків та практиків, тому іще не набули достатньої наукової обґрунтованості та доцільності, а значить полягали подальшому вдосконаленню.

Так, у 1935-1939 рр. в закладах профтехосвіти відбулося збільшення строків навчання, при чому в навчальних планах кількості годин на виробниче навчання в основному зросла за рахунок значного збільшення періоду спеціалізації на робочих місцях, тобто виробничої практики.

Слід підкреслити те, що поряд з динамічними позитивно - розвиваючимися освітніми процесами в школах ФЗУ, в ході дослідження літератури були виявлені і істотні недоліки, які також безпосередньо і побічно стосуються виробничої практики, як складової частини виробничого навчання:

· Школи ФЗУ готували кваліфікованих робітників тільки для задоволення потреб окремих підприємств;

· Школи ФЗУ не мали науково розробленої, єдиної та твердої системи виробничого навчання;

· Уніфікованість термінів навчання, що не враховувала специфіку навчання окремим спеціальностям;

· Роз’єднаність шкіл ФЗУ, оскільки вони курирувались різними відомствами, що запобігало створенню благодійних умов для централізованого методичного керівництва професійною підготовкою робочих кадрів;

· Школи ФЗУ орієнтувалися на підготовку робітника – універсала, в результаті не могли задовольнити нові потреби промислових підприємств та мали потребу в корінній перебудові.

Таким чином, проведений аналіз літературних джерел та архівних документів свідчить про те, що даний час можливо схарактеризувати як еволюційний і продуктивний, оскільки в основу професійних закладів ФЗУ та шкіл типу ФЗУ було покладено поєднання загальної та професійної освіти, також були визначені зміст та форми організації виробничого навчання, зокрема і виробничої практики, однак педагоги та науковці не зупинялися на досягнутому і продовжували послідовний постійний пошук шляхів удосконалення, спрямованих на підготовку висококваліфікованих спеціалістів.

Для розвитку професійно-технічної освіти, як зазначалось вище, було характерним заснування та впровадження системи – державних трудових резервів. Як свідчить аналіз багатьох історико-літературних джерел 2.10.1940 року у відповідності до Наказу Президіуму Верховної Ради СРСР були організовані ремісничі, залізничні училища (на основі чотирьохкласної та семикласної освіти), а також школи фабрично-заводського навчання (ФЗН) (на основі семикласної освіти). Було чітко зазначено те, що державні трудові резерви потрапляли під безпосередній контроль Ради Народних Комісарів СРСР і не могли використовуватися без його дозволу наркоматами та підприємствами. Організація такої системи професійної освіти було необхідно для того, щоб забезпечити потреби швидко зростаючого на той час виробництва. Функції даної системи полягали у забезпеченні планомірного, систематичного та безперервного навчання робітників з наступним працевлаштуванням.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7

Рекомендуємо почитати:

Використання різнорівневих завдань як ефективний метод забезпечення диференціації навчання
Однією із складової успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомоги вчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчитель має розуміти, що за диф ...

Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства. Їх характеристика
Традиційно наочність розглядається у взаємозв'язку з чутливістю, з можливостями спостерігати за предметами і явищами або їх зображеннями, тобто з тим, що сприймається органами чуття дитини. ...

Особливості агресивності у дітей молодшого шкільного віку
Розглянемо психологічну характеристику дітей молодшого шкільного віку. Аналіз робіт Нємова Р.С., К. Бютнера щодо особливостей дітей молодшого шкільного віку показав, що у дітей у цьому віці ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net