Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті

Н.П.-це система прийнятих в даній місцевості засобів, форм і методів виховання що передаються від покоління до покоління як ЗУН. Термін НП в наук обіг впровадили Ушинський і Духнович.

Компоненти НП:українське родинознавство (це уявлення народу щодо створення та збереження міцної і здорової та щасливої родини),батьківська педагогіка(народна мудрість про соціалізацію дитини в сімї про передачу їй старшим поколінням дух-го та вир-го досвіду та прищеплення навичок культури поведінки), народне дитинознавство(усталені погляди на дітей , емпіричні знання про умови та руш сили розвитку фізіол-их, псих-их , емоц-их, вольових,пізнавальних процесів що відбуваються в організмі дитини з моменту народження до вступу в доросле життя),народна дидактика(народна мудрість що концентрується у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення піз-их сил дитини), Н.Пед-на деононтологія(це фор-ня необх. в думках і вчинках кожної Л{загальні людські цінності})

Народна педагогіка - це педагогіка рідної мови. Високоморальна. Народна педагогіка розглядає працю, як першооснову життя суспільства. Педагогіка народу широко використовує найцінніші надбання церковної педагогіки, котра своїми специфічними засобами впливала на виховання у дітей патріотизму, працьовитості, високих моральних якостей.

В народній педагогіці сформувалися три форми організації виховного процесу: індивідуальна (раннє виховання у колі сім'ї); групова (включення дитини у спілкування з однолітками), фронтальна (участь дитини у великих народних світах та обрядах).

Методи: 1. Метод формування суспільної сутності (розповідь, бесіда, порада, дискусія) 2. Метод формування поведінки: уклад життя та діяльність дітей; вправи з метою виховання розумних звичок; дотримання режиму праці та відпочинку, виконання різних' доручень та обов'язків, що формують почуття відповідальності. 3. Методи стимулювання: суспільна думка, орієнтація на очікувану радість; застереження, заохочення. 4. Методи самовиховання. самооцінка; самопереконання; самозобов'язання.

Етнопедагогіка-це наука про народну педагогіку , тобто наука про педагогіку певного етносу( етнос з грецького-племя , це група людей що проживає на спільній території і хар-ся спільними історичними,культурологічними, мовними та конфесійними ознаками)

Термін Етнопедагогіка-в науковий обіг було введено в 1959 письменником Г. Волковим.

Рекомендуємо почитати:

Самостійна робота як засіб формування наукового світогляду учнів початкової школи
В умовах, коли якість навчання майбутніх випускників школи набуває особливого значення, проблема самостійності і самостійної навчально-cвітоглядної діяльності учнів у навчальному процесі по ...

Стан і розвиток індивідуального підходу до учнів в історії педагогічної думки
В період з 1958 по 1988 рр. диференціація навчання співпадає з фуркацією, тобто під диференціацією розуміють розділення навчальних планів з метою такої спеціалізації учнів, яка сумісна з зб ...

Історія розвитку проблеми патріотичних почуттів, патріотичного виховання у педагогічній науці
Виховні традиції української педагогіки складалися упродовж багатьох століть. За цей період наш народ набрав великого досвіду виховання, створив власну педагогічну культуру, в основі якої л ...