Зміст і структура готовності майбутніх учителів початкової школи до здійснення безперервної освіти

Нова педагогіка » Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до здійснення безперервної освіти » Зміст і структура готовності майбутніх учителів початкової школи до здійснення безперервної освіти

Сторінка 2

Досліджуючи психологічну характеристику готовності студентів до трудової діяльності, М. Дяченко і Л. Кандибович визначили, що вона «містить у собі наступні компоненти:

мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї й інші достатньо стійкі професійні мотиви);

орієнтований (знання і уявлення про особливості й умови професійної діяльності, її вимоги до особистості);

операційний (володіння способами і прийомами професіональної діяльності, необхідними знаннями, навичками, уміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення й ін.);

вольовий (самоконтроль, уміння керувати діями, з яких складається виконання трудових обов’язків);

оцінний (самооцінка своєї професійної підготовленості і відповідність процесу рішення професійних задач оптимальним трудовим зразкам).».

Науковці П. Зуєв, В. Тертична пропонують дещо інший склад готовності, який передбачає такі компоненти:

мотиваційний – сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням педагогічної діяльності;

когнітивний, пов’язаний з пізнавальною сферою людини. Він являє собою сукупність знань, необхідних для продуктивної педагогічної діяльності;

особистісний, тобто сукупність особистісних якостей, важливих для виконання професійної діяльності.

Філософи Л. Сохань, І. Єрмакова, Г. Несен акцентують увагу на таких компонентах готовності: 1) мотиваційний (відповідальність за виконання завдань, почуття обов’язку); 2) орієнтаційний (знання й уявлення про особливості та умови діяльності, її вимоги до особистості); 3) операційний (володіння способами та прийомами діяльності, необхідними ключовими компетентностями); 4) вольовий (самоконтроль, самомобілізація, вміння управляти діями); 5) оцінний (самооцінка своєї підготовленості і відповідність процесу розв’язання завдань оптимальним зразкам).

Окремі автори (К. Задорнов, Є. Сологуб) наголошують на настановчому характері готовності, на її взаємозв’язку з професійною придатністю, розглядають готовність як поєднання особистої психологічної готовності і підготовленості.

Аналіз зазначених вище джерел засвідчив, що усучасній науці можна виділити такі підходи до розуміння поняття «готовності»: функціональний, психологічний та особистісний.

Перший передбачає вивчення «готовності» як певного стану особистості, як психологічної умови успішного виконання діяльності, як вибірково-усвідомленої активності, яка спонукає особистість на діяльність; як психологічної установки, що функціонує на фоні загальної активності особистості, як стан, який передує усвідомленій поведінці, як соціально фіксовані установки, характерна поведінка особистості у суспільстві (Є. Кузьмін, В. Ядов).

Особистісний (особистісно-орієнтований) підхід розглядає готовність як складне особистісне утворення, багатопланову і багаторівневу структуру якостей, властивостей і станів, які у своїй сукупності дозволяють конкретному суб’єктові успішно виконувати діяльність (К. Дурай-Новакова, М. Дьяченко, Л. Кандибович, В. Сластьонін та ін.).

Педагоги М. Дьяченко і Л. Кандибович у структуру стійкої готовності до складних видів діяльності включають позитивне ставлення до діяльності, адекватні вимогам професії риси характеру, здібності, темперамент, мотивацію; необхідні знання, вміння і навички; стійкі професійно-важливі особливості пізнавальних, емоційних і вольових процесів.

Слід зазначити, що у загальному вигляді «готовність» розглядається:

у зв’язку з різними умовами здійснення тієї чи іншої діяльності (Б. Жизневський, В. Шадріков);

у зв’язку з різними темпоральними характеристиками діяльності: тимчасова готовність (ситуативна) та довготривала (стійка) готовність (Н. Левітов, Л. Нерсеян, В. Пушкін);

у контексті конкретних видів праці: трудової, спортивної, розумової, фізичної тощо (А. Ковальов);

як функціональна і особистісна готовність (К. Платонов, В. Пушкін, В. Серіков);

як психологічна і практична готовність (Є. Павлютенков, Н. Пебірченко, Б. Федоришин);

як загальна і спеціальна (Б. Ананьєв, В. Моляко).

Відомі підходи, в яких готовність розглядається як стан (М. Дяченко, Є. Ільїн, М. Левітов, Д. Мехіладзе, І. Назімов, Л. Нерсесян, В. Пушкін, В. Ядов), як якість особистості (Є. Павлютенков, К. Платонов, В. Серіков, Е. Федорчук, В. Шадріков), як комплекс здібностей (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн), як синтез певних особистісних якостей (С. Дибін, В. Крутецька, В. Шаринський), як системне особистісне утворення (С. Васильєва, А. Ведєнов, М. Дьяченко, Л. Кандибович).

Страницы: 1 2 3 4 5

Рекомендуємо почитати:

Структура козацької шкільної організації
Всеукраїнська козацька шкільна організація об’єднує обласні, міські, районні козацькі шкільні організації. До складу обласних, міських, районних козацьких шкільних організацій входять козац ...

Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи учнів початкової школи
Б. П. Єсипов, аналізуючи самостійну роботу як метод навчальної діяльності, пише: «Самостійна робота учнів, що відбувається в процесі навчання, - це така робота, яка виконується без безпосер ...

Формування алгоритмічних евристичних прийомів розумової діяльності
Дослідження процесу засвоєння і застосування знань показали, що учні засвоюють змістовну сторону знань і безпосередньо з нею пов’язані конкретні прийоми вирішення досить вузького кола задач ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net