Вокально-артикуляційна техніка в галузі естрадного співу

Нова педагогіка » Вокально-артикуляційна техніка в галузі естрадного співу

Сторінка 1

Художньо-образний зміст вокального твору як цілісне явище виникає на основі взаємодії діалектично пов’язаних між собою музичного та поетичного компонентів. Зважаючи на те, що ці дві складові тільки у своїй єдності закладають оcнову створення виконавцем художньо-образного змісту твору, проблеми виховання співацької майстерності зв’язують не тільки з якісним мелодійно-вокальним інтонуванням, а і з донесенням до слухача образної змістовності поетичного тексту. Тому питання вокально-артикуляційної техніки співака розглядаються музичною педагогікою як надзвичайно важливі для формування його виконавчої майстерності.

Особливо актуальними є ці питання для виховання естрадних співаків: відомо, що значна кількість молодих виконавців навіть не усвідомлює свої недоліки і вважає, що властиві їхньому співу гаркавість, шепелявість, «спів у ніс» є проявом своєрідності їхньої співацької манери.

Не вирішеними до цього часу є чисельні питання методики підготовки студентів музично-педагогічного навчального закладу – майбутніх вчителів музики, що спеціалізуються у естрадному співі: засвоєння ними одноразово основ класичного та естрадного вокалу породжує проблему виховання в них гнучкої техніки їх використання, усвідомленого ставлення до специфіки прийомів та засобів звукоутворення і артикуляції.

Потреба в методичних розробках щодо вдосконалення артикуляційно-мовленнєвої техніки у галузі естрадного співу значно посилилась у останні десятиріччя і у зв’язку із стрімким розширенням інформаційно-музичного поля, розповсюдженням інтернету, масс-медіа та інтенсивним розвитком міжнародних музичних контактів. Все це стимулює сучасну молодь до виконання творів іноземних авторів, викликає у них бажання збагатити репертуар світовою скарбницею естрадного мистецтва. Складності, які виникають при цьому, не у останню чергу пов’язані з вимовою іноземних текстів, із проблемами технології вокального інтонування тих фонематично незвичних звуків, вокалізація яких потребує декілька іншої, у порівнянні із вітчизняною мовою, рухово-артикуляційного оформлення.

В той же час питання методики формування специфічних навичок вокально-естрадного типу та володіння одноразово двома різновидами артикуляції до цього часу ще не стала об’єктом всебічного розгляду науковцями та методистами. Не приділяється належна увага даному питанню, за нашими спостереженнями, і більшістю викладачів та самих виконавців, тому вокальна вимова (а звідси – і вокальна техніка взагалі) у значної кількості як вчителів музики, так і вітчизняних естрадних співаків, далека від досконалості.

Все це свідчить про актуальність поставлених питань для сучасної музичної педагогіки.

Мета статті – аналіз специфічних аспектів естрадно-співацької артикуляції та обґрунтування шляхів удосконалення процесу виховання у молодих співаків навиків естрадно-вокальної вимови.

Як було зазначено вище, питання, що розглядаються у більшості досліджень, як правило, пов'язані з проблемами класичного вокалу та стосуються норм вокальної вимови, типових для виконання академічних творів на рідній мові.

Значно менше розглядаються проблеми специфіки естрадного співу та методи й форми роботи із починаючими співаками даного напрямку щодо їхнього вокально-фонетичного розвитку. Майже немає досліджень, присвячених узагальненню досвіду провідних виконавців світового та вітчизняного рівня щодо естрадно-вокальної вимови, співочої дикції, артикуляції. У числі найбільш значущих – окремі статті Юдіна С.М., Малишева Н.А., Семенова Ю.М. та ін.

В пошуках відповідей на поставлені питання ми виходимо з того, що вокальне мистецтво, сходячи у своїх зародкових формах до старовинної народної пісенної творчості, несе відбиток фонетично-мовних особливостей відповідного етносу.

Природно, що на протязі історичного розвитку практика побутового, фольклорного музикування стимулювала пристосування голосового та артикуляційного апарату до співу, що і привело до диференціації мовленнєвої й співацької техніки звукоутворення. У подальшому розвитку співацького мистецтва специфічно-вокальні прийоми, які відповідали і фонетичним, мовно-артикуляційним особливостям текстів, і закономірностям вокального інтонування, варіювались та диференціювались. Важливо також, що цей процес протікав у єдності збагачення мовленнєвої діяльності, її змістовного насичення, емоційного забарвлення та артикуляційної диференціації, тобто у цілісності семантичного, виразно-емоційного компонентів та техніки звукоутворення.

В даній роботі ми розглядаємо спів у його інтонаційно-звуковій формі як особливим чином трансформований вид мовної інтонації, організований за специфічними законами музичної логіки та за нормами вокально-вербального інтонування. З цього погляду для нас важливим є визначення тих особливостей звукобудування, які проявляються у співі в порівнянні із мовою і те, яким чином у них відбиваються особливості вимови (культурно-історичні, національні, діалектні), тобто – проявляється їх інваріантність.

Страницы: 1 2 3 4

Рекомендуємо почитати:

Творча уява молодшого школяра у навчальній діяльності – компонент їхньої обдарованості
Успішність засвоєння молодшим школярем тих чи інших знань багато в чому визначається його здатністю до творчого перетворення, комбінування, смислового означення різних компонентів навчально ...

Методичні рекомендації щодо використання комп’ютерних технологій під час виконання творчого проекту учнями старших класів
На стадії вивчення прототипів проектованого об'єкту, його аналогів виконуються зарисовки, нариси, знімаються кальки, проводиться збір фотозображень. На цьому етапі традиційні графічні засоб ...

Технологія проекту у дослідженнях зарубіжних та вітчизняних авторів
Запровадження компетентністного підходу у діяльність загальноосвітнього закладу передбачає організацію навчально-виховного процесу, який передбачає формування життєво компетентної особистос ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.edudirect.net