Зміст викладання легкої атлетики у вищих педагогічних навчальних закладах

Нова педагогіка » Методична підготовка з легкої атлетики майбутніх учителів фізичної культури » Зміст викладання легкої атлетики у вищих педагогічних навчальних закладах

Сторінка 2

Легка атлетика займає також значне місце у фізичному вихованні школярів. Цінність легкоатлетичних вправ для учнів полягає у їх природоцільності, підвищенні працездатності, підготовці до засвоєння інших розділів навчальної програми з фізичної культури „Основи здоров’я і фізична культура", виконанні оздоровчих завдань фізичного виховання, а також у розвитку рухових здібностей.

Вивчаючи легкоатлетичні вправи, учні вирішують два завдання: удосконалюють не тільки техніку ходьби, бігу, стрибків, метань, але й розвивають рухові здібності — силові, швидкісні, координаційні, витривалість і гнучкість у бігу на короткі й середні дистанції, стрибках у висоту способом „переступанням", стрибках у довжину способом „зігнувши ноги", метаннях м’яча й гранати, штовхання ядра, потрійних стрибках, кросовому й естафетному бігу. У спеціальній літературі представлено багато фізичних вправ, які можна застосовувати на уроках фізичної культури у школі, але ефективність цих вправ не завжди очевидна. Необхідно враховувати специфіку навчання видам легкої атлетики в школі, в тому числі розподілу годин протягом року, коли учні займаються на початку першого і в кінці II семестру із довгою перервою між ними. Тому виникає необхідність у значному за обсягом повторенні пройденого матеріалу після такої перерви, а ефективність попередніх занять знижується, що особливо помітно на техніці виконання вправ учнями.

Вагомим стимулом підвищення ефективності й вияву активності, ініціативи й творчості на уроках є оцінювання діяльності учнів. Вона має відповідати праці школяра, вкладеній у досягнення не якогось загального нормативу, а індивідуально можливого результату в засвоєнні теоретичних знань, методичних знань та умінь, практичних навичок, розвитку рухових здібностей .

Відмітимо, що у фахівців з фізичного виховання простежуються різні погляди на підготовку програм із фізичного виховання в загальноосвітній школі, але не зважаючи на окремі зміни, в основному, вони спрямовані на виконання нормативів державних тестів .

І.А.Бакіко підкреслює, що в останні роки зміст шкільних програм змінювався у трьох основних напрямках. По – перше, в напрямку спрощення завдань, пов’язаних із навчанням руховим діям, поетапного виключення з програм складних рухових умінь, навичок та диференціації специфіки навчання юнаків і дівчат. По – друге, в напрямку раціоналізації процесу розвитку рухових здібностей за рахунок підвищення моторної щільності уроків і вдосконалення прийомів організації навчальної діяльності. По – третє, в напрямку розробки змісту й обґрунтування необхідності й обов’язковості самостійних занять учнів фізичною культурою.

Л.В.Волков відмічає, що за останні роки кількість годин, що відводиться на засвоєння й удосконалення рухових здібностей та вивчення легкоатлетичних вправ у кожній новій програмі стає меншою.

У програмах з фізичної культури для загальноосвітніх закладів також недостатню увагу приділяється вивченню теоретичних основ фізичного виховання Про це свідчить дослідження С.Сінгаєвського, який виділяє, що випускники загальноосвітніх закладів мають низький рівень теоретичних знань.

На думку М.Дубовиса, теоретичні знання учнів можна підвищити по – перше, збільшити обсяг теоретичного розділу програми, за рахунок введення третьої години, який має плануватися й реалізовуватися не формально, а в повному обсязі; по – друге, різними шляхами підвищити майстерність та фаховий рівень учителів фізичної культури, де вчителям необхідно планувати свою роботу творчо, виходячи з можливостей навчального закладу й контингенту школярів; по – третє, зробити кожний урок насправді уроком культури фізичної, що збагачує пізнавальну сферу учнів, прищеплює їм культуру рухів, має інструктивну спрямованість, урізноманітнює пропоновані засоби, включаючи рухи та елементи нетрадиційних видів спорту, спонукуючи школярів до систематичної роботи над поліпшенням свого фізичного розвитку і підготовленості.

У нових програмах вимоги до учнів і їх рухової підготовленості визначають приростом розвитку рухових здібностей, які фіксуються в кінці навчального року. Протягом навчального року учні отримують оцінку за освоєння рекомендованих у навчальних програмах умінь і навичок. Підсумкова оцінка за рік виставляється на основі поточної успішності з обліком зміни рівня розвитку рухових здібностей (визначається відсоток приросту рухових здібностей в залежності від виду рухових вправ, віку й статі школярів), а також програмними матеріалами, що містять теоретичні та методичні знання, вмінням самостійно займатися фізичною культурою, вести здоровий спосіб життя.

Погляд фахівців щодо програм із фізичної культури для загальноосвітніх закладів носить дискусійний характер, також не має єдиної думки про комплексний підхід до навчання видів спорту, що вивчаються у школі.

Аналіз спеціальної літератури та програм не дозволив отримати також повної ясності технології навчання у питаннях змісту й співвідношення окремих сторін підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Головне завдання легкої атлетики у вищих закладах освіти, як і кожної спеціальної дисципліни – професійно-педагогічна підготовка (теоретична, методична, технічна, фізична) фахівців фізичної культури для загальноосвітньої школи, а також формування особистості майбутнього учителя, зміцнення його здоров’я, набуття життєво необхідних знань і навичок.

Страницы: 1 2 3

Рекомендуємо почитати:

Технологія семінару
Семінар - від лат. Seminarium - "розсадник" знань. Семінар передбачає обговорення складних питань у змісті матеріалу за темою, а також повідомлень, доповідей, рефератів, підготовл ...

Педагогічні умови розвитку конструктивного мислення у школярів
Результати науково-психологічних досліджень, проведених за методикою викладання малюнка готовими формами, показали, що конструктивне мислення у дітей молодшого шкільного віку не виникає як ...

Аналіз програми і підручника з природознавства для 3 класу
Щоб з’ясувати, які форми і методи навчання у процесі вивчення третьокласниками рослин передбачені у програмі природознавства, ми здійснили її аналіз. У програмі передбачено проведення екску ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net