Вікові особливості розвитку мовлення дітей раннього віку

Нова педагогіка » Методика діагностики та корекції порушень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей раннього віку » Вікові особливості розвитку мовлення дітей раннього віку

Сторінка 3

Отже, на кінець другого року життя активне самостійне мовлення дитини стає основним засобом спілкування.

На третьому році життя мовлення дітей розвивається швидкими темпами в таких напрямах: розуміння мовлення дорослих, оволодіння словником, удосконалення звуковимови, засвоєння граматичної будови мовлення, розвиток діалогічного мовлення.

Розуміння мовлення. На третьому році життя відбувається суттєвий переломний момент у психічному розвитку дитини, в його відносинах з оточуючими, з'являється допитливість та інтерес до діяльності дорослого. Все це сприяє подальшому розвитку форм спілкування і розуміння мовлення, слово стає для неї засобом пізнання оточуючого життя. Дорослий використовує словесні пояснення «влітку спека», «восени туман, ідуть дощі», «лисичка живе в лісі». За допомогою слова стає можливим управління поведінкою дитини: «Там вода, не можна туди йти», «Помий руки», «Не можна кидати іграшку, вона розіб'ється.

Під впливом словесних вказівок дорослих дитина починає сама себе заспокоювати, словесно випереджувати свої дії, «Не буду битися, ляльці боляче», «Воду холодну не можна пити», «Я не буду плакати за мамою, я вже велика». В окремих випадках дитина здійснює попереднє мовленнєве планування своїх дій: «Мамо, дай м'ячик, я буду грати з ним», «Дай олівець, я намалюю дощик», «Дай зернятко, я погодую пташку».

Заданими Д.Б. Ельконіна, на третьому році життя розуміння мовлення дитиною зростає за обсягом та якісно змінюється. Дитина полюбляє слухати, коли розмовляють дорослі, любить слухати казки, оповіді, вірші. Діти цього віку можуть розуміти не тільки мовлення дорослого, спрямоване на організацію їхніх практичних дій, тобто не тільки інструктивне мовлення, а й мовлення-оповідь, розповідь. Слухання і розуміння мовлення дорослого, в якому міститься повідомлення про явища та предмети, що виходять за межі безпосередньої ситуації спілкування дорослого з дитиною, є важливим надбанням, оскільки надає можливість використовувати мовлення як основний засіб пізнання щодо предметів, які недоступні безпосередньому досвіду дитини.

Удругому півріччі дітям уже доступне розуміння художніх текстів, оповідань, казок без супроводу наочності. Діти легко запам'ятовують і повторюють за дорослими цілі фрази, римов – ки, нескладні забавлянки, віршики, пісеньки.

Дитина легко впізнає знайомі предмети незалежно від ситуації, кольору, форми, величини і правильно їх називає. Якщо на другому році життя дорослі могли дізнатися про те, розуміє дитина чи ні, тобто про рівень розуміння здебільшого за емоц – ійно-жестовим, емоційно-руховим мовленням, то відтепер за характером словесних відповідей, їхніх висловлювань. Діти намагаються самостійно порівнювати знайомі предмети, знаходять їх схожість і відмінність («кулька як мчячик, тільки не підстрибує», «яблуко схоже на м^ячик»).

Дитина на основі розуміння мовлення починає робити перші самостійні висновки і узагальнення. На кінець третього року життя у дітей з'являється другий ступінь узагальнення (за класифікацією М.М. Кольцової) – слова, що пояснюють родові поняття: меблі (це і стіл, і шафа, і диван), іграшка (це і м'яч, і лялька, і кубик), фрукти (це і яблуко, і слива, і виноград). Назву дій, ознак дитина передає узагальнено у формі іменника: плавання, біг, білизна і т. ін.

3а даними вчених, у словнику дитини є майже всі частини мови, активізується вживання дієслів і займенників. Водночас у словнику дітей цього віку ще переважають іменники, вони складають 50% від усіх слів, що їх вживає дитина.

Особливості словника дітей третього року життя досліджувала В.В. Гербова (17). За її даними, серед іменників – 36% це слова, що означають назву побутових предметів, 16,5% – об'єкти живої природи.»

Автор відзначає низку помилок у вживанні дітьми третього року життя іменників. З-поміж них: а) неадекватна заміна одного іменника іншим; б) іменники-узагальнення (за формою, кольором); в) слова, які взагалі нічого не позначають; г) вживання дієслова замість іменника; д) замість предмета називають його частину)

Прикметники (до 12%), які дитина вживає в мовленні, здебільшого характеризують розмір (величину) предмета (великий – маленький) та його колір. Водночас дитина вже починає помічати і передавати в мовленні приналежність предмета певній особі (мамин, татків, бабусин), може передати стан, який відчуває (голодний, мокрий, сонливий), передавати свої естетичні переживання (чистий, брудний, красивий).

Прикметники, як і прислівники (до 6%), тільки починають формуватись у дітей. Так, за даними В.В. Гербової, діти цього віку засвоюють найпростіші форми, недиференційовані просторові, часові та інші відношення, що виражаються словами: там, тут, туди, сюди, потім, тоді, така і т. ін.)

Всі слова, які діти засвоюють на третьому році життя, В.В. Гербова умовно поділяє на 4 групи.

Слова, що позначають назву предметів, дій з ними, властивостей, відношень у найближчому оточенні.

Слова, що позначають назву збірних іменників.

Страницы: 1 2 3 4

Рекомендуємо почитати:

Тестування як інструмент педагогічного контролю
Тестування розглядається сьогодні, в основному, як спосіб ефективної перевірки результатів навчання чи ступеня готовності до тієї чи іншої діяльності. Широке впровадження тестування обумовл ...

Методика використання малих форм українського фольклору на уроках математики
В початкових класах при вивченні математики широко використовуються малі форми українського фольклору. Серед малих жанрів усного народного епосу особливе місце займає прислів'я, приказки, з ...

Характеристика надзвичайних ситуацій мирного часу
Надзвичайні ситуації, які виникають у мирний час, вимагають виконання негайних заходів щодо ліквідації їх наслідків, проведення рятівних та інших негайних робіт. Практика останніх років пок ...

Викладання іноземної мови

Викладання іноземної мови

У ДНЗ навчання дітей англійської мови доцільно розпочинати з п'ятилітнього віку. Більшість дітей цього віку досягають інтелектуальної, вольової, мотиваційної та емоційної готовності вивчати другу мову у колективі. >>>

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.edudirect.net