Аналіз психолого-педагогічної літератури з питання розвитку мовлення дітей раннього віку

Окремі вчені (Гвоздєв О.М) вважають, що засвоєння фонематичної сторони рідної мови визначається здебільшого розвитком мовленнєворухового апарату і саме він є провідним в оволодінні дитиною артикуляцією звуків.

Водночас учений не заперечує і слухового аналізатора в загальному процесі опанування дитиною звуків рідної мови. За словами О.М. Гвоздєва, «загальний хід засвоєння звукового боку мовлення визначається спільною дією слухової і моторної сфер».

Отже, в засвоєнні дитиною звуків рідної мови беруть участь обидва аналізатори: і слуховий, і мовленнєворуховий, їх обидва потрібно розвивати в ході звуконаслідувальної діяльності.

Н.Х. Швачкін поділяє засвоєння дітьми звуків на два періоди. дофонемний і фонемний. Дофонемний період охоплює перший рік життя. В цей період дитина ще не диференціює звуки, слово сприймається як єдиний неподільний звукокомплекс. Розуміння мовлення відбувається на основі охоплення дитиною загальної ритміко-мелодійної структури слова. Так, наприклад, у дітей першого року життя можна виробити одну й ту ж саму реакцію на схожі за ритміко-мелодійною структурою слова: м'ячик, зайчик, пальчик, хлопчик. Натомість на слово «дівчинка» означена реакція була відсутня.

Слово – основна одиниця мовлення, його будівельний матеріал. Слово є одночасно представником усіх сторін мови: лексики, фонетики і граматики. З фізіологічного боку, слово – це умовний рефлекс, це «сигнал сигналів» (І.П. Павлов)

До 8–10 місяців слово залишається для дитини лише звуковим подразником. І тільки в кінці року, за даними М.М. Кольцової, слово із звукового подразника перетворюється в мовленнєвий сигнал. У мовленні дітей з'являються перші усвідомлені слова. Термін їх появи і кількість є суто індивідуальними.

У науково-педагогічній і психологічній літературі розгорнулася дискусія з приводу того, який же склад слова дитина промовляє першим. Визначилися два протилежні погляди. Одні вчені (Красногорський М.І., Селлі Д.) вважають, що дитина першим здебільшого вимовляє наголошений склад, оскільки саме він є сильним подразником і найбільше привертає увагу дитини, а інші, ненаголошені, випускає.

На думку інших учених (Ляміна Г.М., Маркова А.К.), дитина не завжди і не обов'язково виокремлює наголошений склад. Досить часто діти називають і ненаголошені склади (ди – диван) або, навіть, склади, які були відсутніми у слові, що його вимовила дитина (ді – телефон). Отже ми бачимо, що такий підхід не виключає попередній, а лише доповнює його.

Другий етап – поява двоскладових слів (10–12 місяців). Насамперед дитина повторює перший склад (бо-бо – боляче); дещо пізніше з'являються слова з двох різних складів (а-па – впав).

На третьому та четвертому етапах (другий рік життя) з'являються в мовленні дитини трьох і чотирьохскладові слова.

Зауважимо, що вчені (Ляміна Г.М., Маркова А.К.) відзначають досить цікавий факт: діти не завжди засвоюють складовий склад слова в означеній вище послідовності. Значна кількість слів засвоюється дитиною відразу як «складовий контур» слова. При цьому слово дуже спотворене і зберігає лише загальну схожість звучання (татина – картина, машина). Натомість, за даними Г.М. Ляміної, у слові-контурі є усталені елементи (це кількість складів) і неусталені (його звуковий склад), наприклад: тай – тік, сяйсік – зайчик. Означене засвідчує, що складовий склад слова дитина засвоює раніше, ніж звуковий.

Рекомендуємо почитати:

Феномен спілкування, комунікації як предмет психолого-педагогічного аналізу
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про неоднозначність трактування сутності спілкування, комунікації як феномену психологічної науки. Проблема cпілкyвaння дo ocтaнньoгo часу ...

Рекомендації, як результат проведеної дослідницької роботи
Велике і різнобічний вплив народних свят на особистість дитини дозволяє використовувати їх як сильне педагогічний засіб. Сама дитина при цьому відчуває задоволення, радість. Тематика та змі ...

Загальні відомості про мовленнєву діяльність
Слово мовлення має три різних значення: а) мовлення як діяльність, мовлення як процес; б) мовлення як продукт мовленнєвої діяльності; в) мовлення як ораторський жанр. Мовлення в першому, пр ...